Правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

  Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

       Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленими статтею 203 Цивільного кодексу України (Надалі - ЦК) в якій вказано, що зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

   Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

        На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ЦК, обов’язковому нотаріальному посвідченні підлягають наступні правочини (договори):  

•   Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна;
• Договір мін и (д о договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання ) ;
• Договір дарування нерухомої речі та договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неподаткового мінімуму доходів  громадян;
• Договір ренти та договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягають нотаріальному посвідченню;
• Договір довічного утримання (догляду);
• Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (підлягає нотаріальному посвідченні у разі укладення такого на строк не менше як три роки);
• Договір найму транспортного засобу (підлягає нотаріальному посвідченні у випадку коли укладається такий договір з фізичною особою);
• Договір оренди житла з викупом;
• Договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів);
• Договір управління нерухомим майном;
• Спадковий договір підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Характерною ознакою недотримання нотаріального посвідчення правочину є те, що у разі порушення такого обов’язку, правочин вважається нікчемним. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, у разі якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

 В судовому порядку такий правочин можливо визнати  дійсним, якщо судом буде встановлено, що такий правочин відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі. 

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. (п. 2 ст. 220 ЦК.

За бажанням сторін нотаріус також посвідчить й інші письмові правочини, обов’язковість на посвідчення яких, законодавством не передбачена.