Перемога Майдану

  Зараз в інформаційному просторі ширяться думки про поразку Майдану. Зливання реформ, непокарання злочинців, прихід у владу нової генерації хабарників, безсоромство прокуратури і судебної системи на фоні, м’яко кажучи чудернацьких рішень Президента, небезпідставно породжують такі настрої. Цим звісно користується наш ворог – Росія. Інформаційне поле заповнили натяки, припущення, висновки, що ми не в змозі, не здатні, корумповану систему побороти неможливо. Навіть у відданих Україні і Майдану людей час от часу опускаються руки і кардинально псується настрій від усіх цих зрад, зливів, призначень, звільнень, схем, договорняків.

Але в мене зовсім протилежна думка. Майдан переміг в лютому 2014 р. і перемагає зараз. Зрозуміло, що така «зухвала» заява потребує пояснень. І я їх залюбки зроблю.

1. Війна на сході України скинули морок братерських відносин. Всі століття московського рабства і особливо після другої Світової війни, Україна дивилася на світ через туман відносин з Росією. А що подумає братерський народ, якщо ми …? А як же економічні і культурні зв’язки? А у нас там родичі і друзі? А світ не зовсім правий відносно Радянського Союзу? І далі по списку. Ми як загіпнотизовані йшли далі і далі у болото зросійщування. В 1931 р. українців було 81 млн. проти 70 млн.  росіян. Де зараз ці українці. Куди поділася українська мова з Донбасу, Кубані, Курської і Вороніжської областей. Україна зникала під тиском Московії. І на нашу історію, землі, економіку вже були націлені  жадібні московити. А нас чекало як мінімум розселення, а як максимум еміграція. А наша мова і культура взагалі була призначена на знищення.

І в одне світле Боже дійство в лютому 2014 р. все змінилося. Пелена спала і ми побачили справжнього звіра у своїх кордонів. Не всі витримують такого прозріння. Але ворог став ворогом і весь світ, попри протиріччя, відкрився для нас. Віднині нам не треба питати себе: «А чи не образиться брат,  а чи не буде нам гірше?». Брата немає і не було, і гірше не буде.

І це заслуга Майдану – нашого Майдану. Ми майже перемогли зовнішнього ворога і Світ став нашим партнером.

2. Погоджуюсь, що реформи провалені, українці зубожіли, а внутрішні шакали організовано роздирають Україну. Таких шакалів відносно небагато, але вони при владі, багаті, сцементомані круговою порукою, договорняками і жити по іншому не хочуть. Майдан дав їм сильного штурхана, збив з ніг, але не послав в нокаут. Майдан – це ідея проявлена людьми. А українці сердобольні. І ми знову почали дивитися на внутрішнього ворога через пелену мрій, солов’їних співів, таких українських вечорів. А невже прокурори не розуміють, що жити без хабарів простіше? А невже судді не розуміють, що порушують Божі заповіді? А хіба Президент не багатодітний батько і не хоче, щоб його діти жили в щасливій країні? Все вони розуміють і хочуть. Але вони хочуть «Зараз і мені», а треба «Для всіх і назавжди». Так, вони можуть зрадити і знову загратися з московією. І що тоді тільки кривавий Майдан може це зупинити? Вірю, що Господь не покине Україну. І нинішня, майже тупикова ситуація, виявиться перемогою, черговою сходинкою на шляху розвитку. Але це не тільки моя віра, але й жорсткий прагматизм. Якщо б після Майдану ми не занурились по вуха у багнюку корупції, якщо б всі можновладці, судді, прокурори не проявили свою справжню корупційну, антиукраїнську суть, то завжди залишалася думка про прощенно цих категорій українського суспільства. Завжди була б думка. Може їх можна переховати, вони ж професіонали, хазяйновиті? А тепер суспільство, як і із московією, розуміє – це внутрішні вороги. Від них не можна відділитися кордоном, але коли все видно – вони не такі і страшні. Буде ще багато розгарбувань, зрад, підстав. Деякі майдановці і АТОшники не пройдуть мідні труби влади і стануть частиною тої частини суспільства, від якої треба позбавитися. Але вже пройшло розділення і проявлене моральне і неморальне. І саме це є запорукою очищення.

3. Суспільство вчиться жити без влади в умовах горизонтальних зв’язків, нейтральних територій, волонтерства, братства ідей, і в намацуванні справжніх шляхів розвитку. Звісно, якщо б керівництво держави, Верховна рада самі демонстрували моральність – все б йшло скоріше. Але й так з точки зору історії, ми рухаємося з космічною швидкістю. За два роки від рабства до вільної (хоча поки що дуже незрілої) країни – це неймовірна швидкість.

Якщо б Майдан не перемагав, то не робили б дурних вироків судді, не ловили б за руку казнокрадів, не вилізали б на світ всі схеми.

А так все на Божому світлі, все видно, все зрозуміло, всі зрозумілі. Так це жахливо, мерзотно, лячно. Але справжня суть кожного стала видимою від президента до простого чиновника. Процеси Майдану, його вплив, його світло вигнало з тіні всіх хижаків, кровопійців, зрадників, кукловодів, мерзотників. Коротше, всіх тих, хто не розуміє, що Божі заповіді «Не вбивай», «Не кради», «Не бреши», «Не твори собі кумира», «Не бажай нічого, що є у ближнього твого» не просто слова колись сказані, а струни ідей, на яких був створений наш світ, будуть стерті з лиця України і навічно покарані по Божим законам. Хай кожен вибере свою долю.

Майдан перемагає!