Ціна свободи

Словосполучення «Ціна свободи» об’єднує в особі дві зовсім протилежні ідеї. Перша полягає в тому, скільки ти можеш заплатити за річ на ім’я «Свобода», коли зайшов у крамницю з написом «Життя». Другий зміст полягає в тому, що ти маєш заплатити ще раз, коли отримаєш цю Свободу, бо  вона може комусь муляти очі і її захочуть у тебе відібрати. Ну, і звісно, треба зрозуміти навіщо тобі ця Свобода, бо дуже часто від неї сама головна біль, а дешевої ковбаси як не було так і не має.

Що ж отримує Україна і українці від набуття омріяної віками Свободи.

По перше, дійсно, велику головну біль, яка складається з декількох чинників. Головне те, що ні Росія як імперія, ні більшість її громадян, як носіїв російської імперської ідеї, категорично не сприймають Свободу в Україні як право послати Росію під три чорти і пред’явити свої ісконі права на землі, історію, культури. Сказавши, що Київська Русь, як і Хрещення – це історія України, а ніяк не Росії, ми видаляємо Росію за межі нашої історії і кажемо: «Будуйте свою історію, а не крадіть чужу».

Далі, термін «Зросійшення» – це не просто перехід якоїсь частини населення з однієї мови на іншу. Це і забирання земель, і Голодомори, і ГУЛАГ, і заселення українських земель чужинцями і розпорошення української інтелігенції від Білого до Охотського морів.

По друге, сама нинішня українська, так звана «політична еліта» не сприймає Свободи для українських громадян. Ця псевдо еліта заради безперервного зростання своїх статків, готова продати все – історію, культуру, мову і служити будь-кому: Росії, чорту, дияволу. І в такому осмисленню життя їм вільні українці, що можуть їх взяти за горлянку, аж ніяк не потрібні. Філософія і життєвій уклад цих людей – корупція: політична, державна, економічна, побутова. Закони підміняються поняттями, а їх виконання договорняками.

По третє, частина громадян України сама не розуміє навіщо Свобода, якщо немає ковбаси. І ця частина суспільства перетворюється в «вату», якій все одно, яка влада, яка історія, яка мова. Вона не задовільняється нічим.

Майдан – погано, перемогли – погано, програли – погано. На питання: «А що добре і чого Ви не хочете самі для себе зробити добро?», відповіді такі ж ватні: «Держава, президент, уряд – повинні суспільство забезпечувати, а якщо не забезпечують, то я «вата» і не чіпайте мене». В серцях цих людей немає Свободи, яка надихає на дії. Підкреслюю, ніякого пафосу, просто наявність Свободи змушує людей робити вчинки для самих себе: Робити гарне довкілля, ставати волонтерами, виходити на Майдани, міняти владу. Бо Свобода – це Мораль в серці, десять Заповідей в виконанні, це неможливість миритися з несправедливістю, це жага дій для побудови морального суспільства і немає такої ціни, яку б не можна було б заплатити за Свободу для себе і своїх дітей.

Поступово відчуття Свободи опановує українським суспільством. Якщо два роки тому відчувалося якась ніяковість в розмові з росіянами про розрив відносин з Росією –  майже зраджуємо братів, а зараз, після всього, що ці «брати» вчинили і як вони відносяться до нас (зразу включаємо 10% гідних росіян, які розуміють і сприймають нашу Свободу), то слова «Никогда мы не будем братьями» стають рушійною силою нашого розвитку.

Україна заплатить за свою Свободу ціну, яку визначає Господь. Ми її платимо в повній мірі, долаючи все: зневіру, зраду, ватність. І тому, саму Свободу ми хочемо отримати в повній мірі будь-яких додаткових умов і таємних протоколів.