Споглядаючи на те, що Україна вже майже два роки під тиском повномасштабного вторгнення Московії, і оцінюючи реальний стан, приходимо до висновку, що необхідно приймати важливі концептуальні і фундаментальні рішення, які вплинуть на подальший розвиток і забезпечать існування і розвиток держави.
Вже багато сказано, про повне ігнорування розвід даних наших союзників про вторгнення, розмінування невідомо ким і невідомо по чиїй вказівці всіх стратегічних напрямків нападу Московії на Україну. Про те, що невідомо за яким планом побудова нових доріг, гарних і широкополосних, відбувалась саме по тих напрямках де і відбулося вторгнення ординських військ. Про призначення у багатьох ключових системах і ланках державного управління людей з відверто проросійськими поглядами і сумнівною репутацією. Про згортання і не фінансування з 2019-го року оборонних програм розвитку, зокрема і вже існуючих програм з налагодження випуску новітнього ракетного озброєння України. Про масштабне скорочення саме середньої ланки офіцерського командування в армії, якого наразі критично не вистачає на фронті. Про абсолютно бездарну зовнішню політику спілкування із майбутніми нашими стратегічними союзниками перед війною.
Незважаючи на всю цю гру у піддавки із країною агресором, наш український народ дав гідний відпір окупантам.
Ми не тільки вистояли, ми не тільки не здали столицю нашої держави - ми ще відкинули ворога досить далеко з тих позицій які він вже зайняв. Українці не тільки власними життями дали цей відпір, українці безпосередньо забезпечили армію, своїх воїнів всім необхідним яким тільки могли. Український волонтерський рух з кожної родини замінив повністю війська забезпечення міністерства оборони України. Але навіть, незважаючи на ті приклади винятково героїзму окремих українців, всього українського народу, українська влада не стала на один бік з українцями та армією. Вона і далі почала красти ті кошти які своїми податковими зобов’язаннями наповнювали бюджет за рахунок українців і союзників. Ми знаємо про величезні нецільові використання коштів при закупівлі харчування, обмундирування, забезпечення військових. Ми чуємо про мільярдні суми не поставлених товарів військового призначення за які була бездумно, незрозуміло чому, здійснена передплата. Ми знаємо про абсолютно незрозумілу і бездумну зовнішню політику призначення наших представників за кордоном, яка абсолютно не коригувалася із необхідністю високопрофесійної дипломатичної роботи по залученню додаткового обладнання, амуніції, зброї до України, щоб давати відсіч ворогу. Натомість всередині нашої країни, замість консолідації нації, консолідації навколо боротьби із зовнішнім ворогом, замість того щоб повністю поставити країну на оборонні рейки, оголосити стан війни у зв’язку із нападом на нашу державу, проведенням більш активних дій за кордоном усіма представниками дипломатичного корпусу, нашими союзниками, залучення наших союзників до тої самої дипломатичної роботи на нашу користь - держава почала діяти зовсім в іншому напрямку. Не те, що не зрозумілі – не адекватні кадрові призначення за кордоном. Відсутність тісної роботи з до воєнною діаспорою з боку МЗС. Відсутність адекватного механізму забезпечення прав українських громадян за кордоном дипломатично – консульськими службами, за невеликим винятком тих, хто за рахунок власних талантів і персональних контактів за кордоном налагодили таку співпрацю.
Відбувається героїзація виключно однієї персони - персони президента України і, ну хіба що ще пса «Патрона». Більше інших героїв у нашій державі, начебто, не повинно бути. Хоча з дня у день - тисячі і тисячі наших співгромадян, хто кладучи своє життя, хто безпосередньо своїми вчинками, залишаючись живим, перемагаючи всі неймовірні труднощі - створюють подвиг. Натомість вони залишаються невідомими. Українці на колінах зустрічають щодня труни із нашими Героями, віддають їм шану - натомість по єдиному марафону немає жодної згадки про український персональний героїзм. Починаючи з того часу, коли сотні тисяч українців приїхали із закордону, кинувши роботу, успішну роботу,- приїхали на захист своєї Батьківщини.
Понад 200 тисяч українців, що були на заробітках за кордоном, маючи постійне місце перебування, постійне місце роботи, родини - вони приїхали і стали на захист нашої держави. Цього ніхто не показував і не пропагував. Та й зараз не пропагує.
За офіційними даними, у перші тижні війни, спочатку виїхали, а потім одразу повернулися понад 600 000 чоловіків.
Саме чоловіків, які вивезли своїх дітей і дружин та повернулися назад до України захищати нашу державу. Де ця інформація? Чому цього ніхто не показав і не показує зараз. Зате зараз показують тривалий час тільки картинки з одного напрямку - як уколоністи переходять кордон по липовим довідкам, перепливають Тису на дитячих надувних іграшках, дають хабарі і втікають. Показують як на хабарі іноді ловлять тих хто відмазує та безпосередньо осіб які хочуть ухилитися від свого обов’язку по захисту Батьківщини, не маючи натомість для цього справжніх підстав. Для кого ця реклама? Реклама не українського героїзму, а ухилянтів і корупціонерів що при владі які здійснюють посібництво при ухиленні від мобілізації. Якими Ви показуєте українців за що опинились за кордоном? Для чого ви створюєте уяву про українця як про ухилянта, боягуза, який не бажає захищати Державу?
Держава абсолютно не висвітлює не показує зусилля мільйонів українців які донатять на армію. Є тільки визначеної владою 2 чи 3 персонажі яких постійно показують, що вони збирають, щось роблять, але порівняно із тими сумами які збирають прості само організовані українці не йдуть ні в яке порівняння.
Не показують цю волонтерську працю на конкретних прикладах, не пропагують. Майже не показують діточок які своїми рученятами виробляють всякі поробки, для того, щоб продати і зібрати гроші на збройні сили України. Зате показують аферистів, які нібито збирають кошти на збройні сили України і роблять такий фон, що у нас по всій Україні ті, що збирають на збройні сили України - це аферисти. Для чого це? Паралельно показують величезні корупційні скандали. Сюжети як розкрадаються кошти, як знищується гуманітарна допомога, а вона дійсно знищується гниючи на складах і це все показують у світлі безкарності. Це сіє зневіру не тільки в українців, а і у тих громадян інших держав, які не шкодуючи ні сил, ні здоров’я, ні своїх коштів надавали і надають Україні допомогу. Чому немає масових мотивуючих сюжетів про те, як українці за кордоном, які організували тисячі товариств, проводять ярмарки, концерти, аукціони та разом з артистами різних жанрів та напрямків збирають кошти саме для армії, саме для закупівлі конкретного обладнання чи конкретних засобів забезпечення до конкретного підрозділу. Де реклама цих артистів. А не тих, хто виступає за гроші для себе і наближений до влади. Саме такі дії покликані посіяти небажання не тільки в українців за кордоном не допомагати Україні, а і демотивують іноземців. Натомість паралельно податковий, силовий та правоохоронний блок робить все, щоб знищити середній клас бізнесу, який ледь животіє, але який тягне левову частину волонтерства, здійснює вироблення продукції, що дає можливість і підтримувати армію та якось животіти українцям. Тотальна та повна зневага до бізнесу, зневага до прав громадян.
