Зелена люстрація

Щодо ініціативи Президента провести люстрацію високопосадовців, які працювали в період 2014–2019 рр.

Ініціативи новообраного президента жваво обговорюються в суспільстві. При цьому думки з приводу його дій, що їх висловлюють люди, найчастіше діаметрально протилежні. Когось дуже тішать «розбірки» в стилістиці очільника Білорусі, критично ж налаштовані українці жахаються від того, що людина, котра, заступаючи на посаду, декларувала повагу до закону, чи не щодня той самий закон порушує.  

Один з останніх сюрпризів – законопроект про люстрацію. Здавалося б, навіщо він потрібен, адже ми вже маємо закон, ухвалений відразу після Революції Гідності. Буремні події, що сколихнули всю країну, поставили перед нами непрості вимоги: змінити обличчя влади, не допустити до керма таких цинічні пройдисвітів, яких нав’язав зрадник Янукович. Саме їхнє бездарне керівництво призвело до жахливих наслідків – втрати  Криму, окупації Донбасу, тисяч загиблих, мільйонів переселенців…Українська спільнота вимагала зміни правил гри. І тоді, керуючись запитом суспільства, новообрана Верховна Рада прийняла Закон про люстрацію.

Під час Революції я був одним один із засновників Координаційного центру правового захисту штабу національного спротиву. Захищаючи в судах потерпілих,  на власні очі  бачив справи, сфальшовані слідчими, та продажних суддів, котрі за підтримки прокурорів виносили завідомо неправосудні рішення. Через свою тодішню наївність (змушений визнати це) я вважав, що зовсім скоро всі вони  будуть притягнуті до відповідальності, оскільки  покарання за такі злочини вже прописані в чинному законодавстві. Потрібні лишень політична воля та ефективна робота правоохоронної системи.

Реальність виявилася іншою. На жаль, гарна ідея була банально знівельована,  тому що використали цей закон для звільнення посад і призначення своїх людей.  Деякі одіозні персонажі, які до останнього сиділи в адміністрації Януковича, згодом посіли досить високі посади, в тому числі, і в правоохоронних органах. То чому ж їх не люстрували одразу тоді, а люстрували людей, які здобували освіту, професійно та кар’єрно зростали, нічим не порушували Закон, не сприяли узурпації влади Януковичем, не фальшували. І виходить, що метою люстрації було не звільнення осіб, які дійсно узурповуали владу разом з Януковичем, а звільнення посад. Звільнили посади під зручних собі людей. І ми бачимо, що прийшли на посади люди, які, в своїй більшості, не поділяли бачення вимог Революції Гідності. А були навіть такі, які, можливо, не перебували на посадах, але морально були на зовсім іншому боці – Януковича. Вони прийшли і, природньо, вони почали своїми можливостями підтягувати людей тої команди і, в тому числі, людей, які були на посадах. Вони йшли різними шляхами: де судовим рішенням, де іншим чином отримали висновок, що ця посада нелюстраційна.

Особливо згубним такий підхід виявився стосовно правоохоронних органів. Високопрофесійного слідчого, ефективного опера треба готувати роками. І коли на місце справжнього фахівця приходить дилетант, то ситуація стає просто загрозливою для суспільства і для країни.

Не буду нікого виправдовувати, то була помилкова стратегія. Я завжди наголошую, що відповідальність завжди має індивідуальний характер.  Не можна притягувати людину до відповідальності лише за те, що вона виконувала Закон в певний період часу. Людину можна (і треба) притягувати до відповідальності у разі порушення законодавчих норм. Це чітко сформульовано у Законі про люстрацію. У статті 1, п.2 зазначається: очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем….

Що сьогодні робить команда Зе і сам президент. Безсоромно і бездумно спекулюють на темі люстрації. Мовляв, «папередніки» не зробили так, як було потрібно, а ми зробимо. І зроблять. Тільки не справжню люстрацію, а нові помилки, переплюнувши колишню владу, бо не мають наміру підходити до вирішення цього питання виважено і продумано. Вони заявили, що будуть люстровані всі (всі!) високопосадовці, котрі займали владні посади (включно з депутатами, що є просто нонсенс) з 2014 по 2019 рік. Власне, такий крок наводить на думку, що «слуги народу» ставлять знак рівності між політичним режимом Януковича і владою, обраною на демократичних виборах після Революції Гідності.

Так і хочеться сказати: зупиніться! Тема люстрації сама по собі доволі складна і неоднозначна, а через той формат, який запропонував Володимир Зеленський, вона може перетворитися на механізм розправи над політичними опонентами, де замість точкового очищення влади відбудеться масове зачищення політичного поля. Під нову хвилю люстрації потраплять десятки тисяч осіб, вона охопить не лише чиновників, а й політиків, яких обирає народ, і прямо вплине на можливості кандидатів балотуватися до органів влади. А це не що інше, як  обмеження виборчих прав громадян, закріплених Конституцією України.  У статті 38 зазначається: громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У народі кажуть: «Не все те золото, що блищить». Я б порадив президенту дослуховуватись до радників, але як показує практика, не завжди приймати це за істину. Потрібно зважувати, мати в арсеналі декілька альтернативних думок, і не озвучувати одразу все, що пропонує «експертне» оточення.

Мені важко пояснити, чим керується президент, який має бути гарантом Конституції, пропонуючи явно неконституційний законопроект. Невже бажання отримати додаткові голоси на парламентських виборах переможе здоровий глузд?! Хотів би помилитися, проте схоже, що заради ідеї мати золоту акцію в новому парламенті «зелені» й справді готові на все.