Українське суспільство стало більш зрілим у політичному сенсі

Євромайдан, який самоорганізувався і живе у Києві своїм упорядкованим життям ось уже більше місяця – це свідчення того, що українці прагнуть кращого, достойного і заможного життя. Я щодня на Майдані, спілкуюся з людьми, які з’їхалися до столиці з усіх куточків країни – і з Заходу, і зі Сходу. І з цих розмов я виніс те, що люди дійсно прагнуть змін, люди прагнуть дійсно європейського благополуччя для своїх родин та зрозумів, що ці прагнення дійсно стали всенародними.

Наше суспільство показало всьому світові і українському істеблішменту дві речі, по-перше, вже ніхто не зможе говорити про тотальну зневіру і пасивність українського суспільства. Народ яскраво продемонстрував, що подібні тези вкидалися в інформаційний простір з єдиною метою – заколисати, приспати людей, які, насправді, готові відстоювати свої переконання. По-друге, українське суспільство стало набагато більш зрілим  у політичному сенсі, аніж воно було в 2004-му році, за часів помаранчевого Майдану.

Часи політичного популізму проходять,  популістським гаслам, не підкріпленим практичними кроками, люди вже не вірять, тому що народ України чітко розуміє та відкрито висловлює свою волю, а саме, в якому напрямку нам рухатись.

Люди вийшли з абсолютними конкретним вимогами, нагадаю – це були вимоги достойного життя, по-європейському цивілізованого, демократичного, вільного, заможного. Озвучивши свої конкретні вимоги, суспільство очікує такого ж конкретного плану від усіх – і від влади, і від опозиції. Людям не потрібна війна, людям потрібна впевненість у завтрашньому дні, стабільність, достойний рівень життя свого і своїх дітей.

Майдан вже став своєрідною державою в державі, це - територія свободи, штаб боротьби за права українців, місце народного віче. І ось це народне віче, як засвідчили події останнього місяця, об’єднала велика спільна мета… І вона полягає не тільки в тому, аби відновити євроінтеграційні  процеси чи відправити президента у відставку. Ця мета значно масштабніша, глобальніша. Це – прагнення до свободи, прагнення жити в цивілізованій демократичній державі, у якій влада поважає свій народ.

І лише тим, хто озвучить чіткий план, в якому будуть простежуватися не власні політичні інтереси, а інтереси всього суспільства, лише тим це народне віче, яке утворилося не зверху, а знизу, із середини самого суспільства, довірить вести країну по означеній дорожній карті.