Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
14.11.2016 11:47

Реформа пенітенціарної системи: Чи запрацює в Україні "пробація"?

Аналітик інформаційної кампанії «Сильніші Разом»

У травні цього року в Україні стартувала одна з мало популярних, але вкрай необхідних реформ – реформа пенітенціарної системи. Мін’юст тоді серед основних пріоритетів задекларував повноцінне запровадження служби пробації – нової для України, але випробува

З прийняттям нового Кримінально-процесуального кодексу кількість засуджених в Україні скоротилося майже вдвічі - з 140 до 61 тисячі осіб (станом на вересень 2016 року, за інформацією Державної кримінально-виконавчої служби України).

Так, новий Кодекс уже містить норми щодо адекватності засобів покарання до важкості злочину. Однак, за словами Вадима Човгана, фахівця з правової реформи Консультативної місії Європейського Союзу, все ще трапляються випадки, коли можуть «посадити за крадіжку велосипеда», але їх значно менше. В цілому у в'язницях перебувають багато тих, хто вчинив важкі злочини типу вбивств і розбоїв. Однак якщо в країнах ЄС кількість ув'язнених на 100 тис. осіб становить в середньому 90 то в Україні – близько 190 навіть після прийняття нового Кодексу.

Ув'язнених на 100 тис. населення.png

Але, звісно, прийняття Кодексу не могло повністю змінити систему покарання на краще. Велика роль відводиться запровадженню системи пробації, яка у перспективі дозволить скоротити кількість ув'язнених на третину.

Термін перекладається з латинської як «випробовувати» або «віддавати під нагляд». Пробація виникла в Великій Британії близько 200 років тому у формі умовного засудження/звільнення. В сучасності цей кримінально-правовий інститут набув форми соціальної допомоги в адаптації правопорушників. Він впроваджується по-різному в різних країнах, але має декілька спільних рис. По-перше, після вивчення особистості порушника офіцером пробації виноситься недискримінаційне рішення про доцільність його ув'язнення. Вивчаються ризики повторних правопорушень. По-друге, вивчаються обставини вчинення злочину (соціальний стан, особистість, сам злочин й ін.) та вирішується міра застосування пробації не порушуючи прав затриманого більшою мірою ніж визначено судом. По-третє, організація нагляду за правопорушником у формі соціальної допомоги, адаптації до нових суспільних умов, тощо.

Система пробації - запровадження нових, альтернативних ув'язненню покарань, які допомагають уникнути ізоляції правопорушників від суспільства. На сьогоднішній день система пробації широко застосовується в європейських країнах. Там пробація розглядається як першочерговий захід до правопорушника, а покарання у формі позбавлення волі застосовується для убезпечення суспільства або якщо краще сприятиме ресоціалізації правопорушника.  Відтак у тому числі завдяки пробації в середньому в європейських країнах на одного ув'язненого припадає три засуджених без позбавлення волі, то в Україні цей показник дорівнює 1,2.

За словами Вадима Човгана, в Україні прийнятий у 2015 році закон «Про пробацію», який писався з намаганням урахувати європейські норми, але він не вирішував питань організації цього процесу. Тому важливо, що вдалося прийняти Закон №2490а, який запроваджує конкретний механізм імплементації пробації та дасть можливість зрушити питання пробації з місця. Як відзначила перший заступника Міністра юстиції Наталія Севостьянова, «завдяки прийняттю закону буде можливість дати старт одній з головних новацій реформи пенітенціарної системи – запровадженню системи пробації. Це допоможе системі відбування покарань відійти від репресивних методів радянської доби та створити умови для нормального повернення ув'язнених до життя у суспільстві».

Як діє «пробація» в ЄС?

Принципи застосування пробації визначаються багатьма раніше розробленими документами. Один з останніх – це Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи №СМ/(2010) про Правила РЄ з пробації (всього 17 обов’язкових для країн членів РЄ), за якими пробація визначається методом взаємодії з правопорушником у формі нагляду, контролю і наданні допомоги заради повернення у продуктивне соціальне життя, впевнившись у безпеці суспільства. 

В більшості країни Європи застосовують однакові види альтернативних мір покарань та пробації. Таких приблизно 11. Наприклад, більшість має такі міри, як повідомлення спеціального органу про зміну  місця проживання/працевлаштування, витрати часу особою під слідством. Або заборона на відвідання окремих місць, виїзд з територій, де відбувається слідство, обмеження та інструкції у видах діяльності підслідного, обмеження на контакти з визначеною особою/предметами, а також примус до фінансової компенсації заподіяної шкоди, до громадських робіт, до взаємодії з офіцером з пробації/соціальною службою. І на додачу примусове проходження реабілітаційних програм по звільненню від залежностей або терапевтичних програм, але часто за згодою підсудного.

На відміну від таких загальноприйнятих мір існують такі, що застосовуються у конкретній державі. Наприклад, у Німеччині суд може зобов'язати вибачитись перед потерпілим (в Польщі також), виплатити суму грошей благочинній організації або полагодити те, що було зіпсовано. В Польщі можуть присудити залишити житлове приміщення особі, яка вчинила неправомірні дії стосовно сусіда або зробити свій неправомірний вчинок відомим громаді.

Пробація в Україні

Історія створення системи пробації в Україні починається ще з 2002 року. Чинний Закон «Про пробацію», прийнятий у лютому 2015-го року. За Законом орган пробації подає доповідь на запит суду щодо незаангажованого соціального дослідження підсудного, яке місить висновок про ризик повторення злочинних дій та доцільність виправлення шляхом позбавлення волі. Службовці пробації також відповідають за виконання альтернативних покарань: виправні/громадські роботи, заборона на певні посади або види діяльності, тощо. Також вони наглядають за засудженими, контролюють поведінку та розробляють індивідуальний план профілактичних та виховних заходів, зокрема програми психологічної та соціальної реабілітації.

Вадим Човган так коментує ситуацію з центрами пробації: «Є деякі центри побудовані за Канадські гроші (Запорізька, Івано-Франківська, Київська області). Поки що не зрозуміло як вони будуть функціонувати у майбутньому. Чіткої стратегії розвитку пробації немає, стратегічного планування поки не видно. ЗУ «Про пробацію» прийняли у 2015-му, а технічний №2490а тільки нещодавно. Є сподівання, що все-таки система буде налагодженою. До речі, на теперішньому етапі особливо перспективними є впровадження електронного моніторингу, пенітенціарної пробації (соціальна робота офіцерів пробації із засудженими в пенітенціарних установах), ефективного нагляду за умовно-достроково звільненими засудженими».

За програмами пробації в'язнів готуватимуть до адаптації в суспільстві ще до звільнення, щоб запобігти рецидивам. В Україні не існує достовірних статистичних даних щодо рівня рецидивізму, але експерти називають цифру у 50-80%. Тобто саме стільки людей повторно потрапляють за грати відбувши покарання. Тому в ЄС зауважують вплив пробаційних заходів на зменшення рівня рецидиву. Лідерами є Скандинавські країни, де частина рецидивістів складає 20-30%. В Норвегії, країні, яка вибудувала одну з найкращих пенітенціарних систем світу, цей рівень складає менше 30%. Тож можна розрахувати, що в інших країнах Європи відсоток рецидиву складає біля 50%, між кращими і гіршими показниками. Об'єднане Королівство – 43% (2013), а Німеччина біля 48%.

Законом передбачається участь волонтерів-пробації з недержавних і громадських організацій у взаємодії з органами пробації на місцях та в установах закритого типу. В кожному органу пробації передбачено включити посади психологів, соціальних працівників та педагогів. Дуже важливим є те, щоб колишні ув'язнені могли влаштуватись на роботу, застосувати себе в корисній справі, відчути підтримку тощо.

Окрім такого ефекту є ще й економічний. Бюджету держави та платникам податків буде дешевше запобігти виникненню нових злочинів, ніж утримувати в’язнів. А правопорушникам –  легше виправитись, залишаючись у суспільстві, зберігаючи робоче місце і контакти з родиною.

Раніше контроль за виконанням покарань відповідно до пробації покладався на кримінально-виконавчу інспекцію Державної пенітенціарної служби, куди двічі на місяць приходили звільнені достроково або умовно засуджені громадяни «відмічатися». До роботи цієї структури було багато питань. Відповідно ж до задекларованої урядом реформи, вже до 2017 року має з’явитись новостворена мережа офісів пробації.

Тож чи вдасться в Україні створити належну систему пробації – побачимо уже найближчим часом.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net