Вибори, вибори.. Ким виявляться кандидати від влади?

Останнім часом інформаційний простір України "каламутить" "новина" про об‘єднання президентської "Солідарності" з мерським "Ударом", (з перспективою долучення до  цього гібриду ще й прем‘єрського "Народного фронту"). Отже, увага громадськості поки що відтягнута від іншого дуже цікавого і принципово важливого  питання , яке багато чого  зможе прояснити у нинішній українській політиці. Більше того, відповідь нинішньої влади на це питання може остаточно зірвати маски і сколихнути  українське суспільство значно сильніше, ніж злиття кількох політичних проектів в один.

Йдеться про можливих висуванців від новоствореного політичного гібрида на місцеві вибори у  найбільших містах України, передусім Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Запоріжжі, де позиції нинішньої владної коаліції відверто слабкі, тож власних перспективних і потужних кандидатів у влади там просто нема. Натомість є потужні й розгалужені структури колишніх "регіоналів", які нікуди не зникли після втечі Януковича  і готові до реваншу .

Якщо ж взяти до уваги той факт, що більшість виборців відверто розчаровані діяльністю нинішньої влади, яка, позиціонуючи себе як "реформаторська", насправді, продовжує справу "злочинного режиму" і переймається лише проблемою власного  самозбагачення і самозбереження, стає цілком очевидно, що крім традиційних опонентів і "опозиціонерів" на політичну авансцену неминуче вийдуть нові проекти і лідери, які можуть стати джокерами майбутньої передвиборчої кампанії. 

Наприклад, нещодавно оприлюднені дані дослідження, проведеного центром соціальних і маркетингових досліджень "SOCIS", свідчать що якби в найближчу неділю у Дніпропетровську відбулись вибори  до міської ради Дніпропетровська в жовтні поточного року, то 25,4% виборців обрали б партію "УКРОП". На другому місці опинився  б  "Опозиційний блок" з 23,3% підтримки виборців, і лише на третьому місці " з результатом 10,1%. "Блок Петра Порошенка "Солідарність ".

Подібна ситуація з уподобаннями дніпрян  і  щодо потенційного мера міста. За Олександра Вілкула проголосувало б 33,8% виборців, за Бориса Філатова – 33,0%, за Загіда Краснова  лише 14,7%.   Причому у другому турі, кандидат від "Укропу"  впевнено перемагає, що дає підстави припускати – люди втомилися від топтання на місці і не хочуть повертатися у минуле, натомість прагнуть і готові до змін .

Аналогічна ситуація і в інших  містах  Центральної, Південно- і Північно-Східної України . І  для нинішньої влади там  ситуація  нічим не краща. 

Між іншим, серед найбільш актуальних проблем 65,4% жителів Дніпропетровська визначили високі тарифи на житлово-комунальні послуги, 58,9% - поганий стан доріг, 35,9% – якість медичного обслуговування, 29,5% - високий рівень безробіття. 27,6% дніпропетровців стурбовані корумпованістю місцевої влади, а 26,7% - високими цінами на проїзд у громадському транспорті. І джерело всіх цих проблем мешканці вбачають у злочинній діяльності чи  не менш злочинній бездіяльності нової влади. Додайте сюди  розвинений "регіональний патріотизм" через який мешканці зазначених міст навряд чи стануть підтримувати зайд – навіть рейтингових, віддаючи перевагу однозначно  своїм "землякам", як наприклад, вже згаданому Б.Філатову, і стане зрозумілим масштаб складностей, з якими стикнеться новий провладний гібрид на місцевих виборах.

Якщо з а таких умов, якщо влада не встоїть перед спокусою "виграти" вибори у будь-яку ціну за Чернігівським сценарієм, вона  швидше за все, буде вимушена або включати до своїх лав,  м'яко кажучи,  одіозних, але прохідних кандидатів з місцевої еліти, або укладати таємні пакти з політичними силами, які мають кращі електоральні позиції, та розмінювати свою  негласну  "адміністративно-фінансову" підтримку впродовж виборів на подальшу "плідну співпрацю". 

Між іншим, доволі показовим є у цьому відношенні намагання "регіоналів" середньої руки масово вливатися у місцеві осередки нинішніх "реформаторських" партій. Наприклад, тієї ж "Самопомочі", яка, якщо вірити рекламі "відкрила списки". Для кого? Для колишніх регіоналів і товстосумів?

І перший, і другий сценарій поведінки зможе багато чого розказати про "потаємні сторони" нинішньої влади.  І буде кумедно і водночас трагічно бачити як  "постмайданна, проєвропейська, реформаторська"  влада "несподівано" почне шукати "розуміння" з діячами на кшталт Кернеса, Вілкула чи  Труханова .  Це  буде яскравим свідченням того, що для нинішніх можновладців - реформаторів  важливіше зберегти своє панівне статус-кво, ніж по-справжньому почати змінювати країну. 

Тож виборцям доведеться уважніше дивитися чи не намагатимуться ляльководи, пропонуючи  жити по-новому, видати за  таке "нове" , насправді,  добре забуте старе.

А справжньому новому доведеться багато і плідно попрацювати з виборцями, аби переконати їх у своїй готовності і спроможності не лише базікати про зміни і реформи, але й робити їх.