Співбесідна метаморфоза: чи всі зміни однаково корисні?

      Хтось з великих сказав, що стійкість велосипеду лише в русі. Все, що припиняє розвиватись - приречене до занепаду. Набравши обертів, судова реформа продовжує змінювати звичні речі та стирати стереотипи.

    Після оголошення конкурсу до Верховного Суду тільки ледачий не коментує події, що відбуваються всередині та навколо цього надважливого для держави дійства. Втім порівняти рівень відкритості та прозорості нинішніх процедур, може лише той, хто проходив подібні випробування раніше. Тому саме через призму власного досвіду участі в суддівському доборі 2012 року, хочу поділитись враженнями від тих процесів, які відбуваються сьогодні. 

 
       З 21 квітня стартували співбесіди кандидатів до Верховного Суду з членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Сам процес проведення співбесід не можна назвати унікальним, однак вперше в історії він транслюється наживо і, як виявилось після перегляду, вперше такі співбесіди нагадують дієвий метод оцінки кандидата. Щоб підтвердити цю тезу без ретроспективи не обійтись. Співбесіда зразка 2012 року проводилась для «виявлення особистих і моральних якостей кандидата на посаду судді». Так вимагав тодішній закон. Виглядало це так. Жодних трансляцій. В зал засідань Комісії запрошувалось одночасно десять кандидатів. Всі по черзі вставали, відповідали на питання членів Комісії (від сили два три питання), потім видалення до нарадчої кімнати, оголошення «вердикту» - рейтингового балу. Завіса. Особисто до мене в тодішнього складу ВККСУ виникло три питання: 1) Скільки Вам років і чи не вважаєте себе надто молодою для заняття посади судді? 2) Чи не вважаєте, що у Вас бракне життєвого досвіду працювати суддею? 3) В якому суді хотіли б працювати і чи не вважаєте себе занадто молодою, щоб претендувати працювати в обласному центрі? Після наданих вичерпних відповідей, які зводились до того, що досвіду достатньо, а наявний вік відповідає вимогам, визначеним в Конституції України та Законі України «Про судоустрій і статус суддів», одним з членів Комісії було сказано: «раджу йти в Талалаївку, потренуєтесь» ( авт. Талалаївка – районний центр Чернігівської області з населенням в 5 тис чол., що розташований за 220 км. від обласного центру ). Ось і вся співбесіда. Цікаво, а яке саме з цих питань було спрямоване на виявлення особистих та моральних якостей кандидата? І чим взагалі провинились жителі селища, щоб на них «тренувались»? Підсумок: прозвучала дивна за змістом порада, яка жодним чином не стосувалась визначеного законом завдання співбесіди. 

 
А що відбувається зараз в рамках конкурсу до Верховного Суду?

Трансляція співбесіди здійснюється в он-лайн режимі, кандидати викликаються по одному, спочатку зачитується досьє, дані спец перевірки, надається кандидатові слово для пояснення, потім питання задають члени колегії ВККСУ, після чого слово надається присутньому на засіданні представнику Громадської ради доброчесності. Кандидатові забезпечується право надати пояснення з приводу кожного озвученого або членом Комісії або членом ГРД аргументу. Примітно, що співбесіда триває не три хвилини, а до двох годин, питання задаються по суті досьє або інформації, мотиваційного листа, жодних порад на кшталт вище озвученої талалаївської настанови, кандидатові не надається. 

 
Але й зараз, начебто в зрозумілому та відкритому процесі, на жаль без проблем та нетактовних моментів не обходиться. І створюють їх на жаль ті, хто повинен сприяти процесу суддівського добору. Створюють чи то зумисно, чи з то необережності. Форма не важлива. Важливий результат. А він невтішний. 

 
На мою думку, одними з найяскравіших співбесід є ті, що проводились з кандидатами П. Вовком та О. Мамалуєм. В першому випадку цікавою є не так співбесіда, як її інтерпретація одним з членів ГРД. Так, адвокат Р. Маселко в п’ ятницю зробив цікавий доп ис на сторінці в ФБ. В пості від 16:38 вказано: «Павло Вовк – «активісти не люди», ВККС – «погоджуємось, Вовк – доброчесний» Колегія відкинула висновок ГРД та дала можливість Вовку йти далі…». Якщо пан Роман зацитував частину співбесіди, то цікаво з якої саме хвилини? Дуже б хотілось побачити посилання на висновок членів ВККС щодо доброчесності цього кандидата. І окремо: що має на увазі відомий адвокат Маселко під твердженням про «відкидання висновку»? Це передбачена законом юридична дія така? За даними ЗМІ Комісія оголосила перерву для отримання додаткових даних про результати висновків ГРД. Жодних інших рішень в той день не приймалось http://www.pravda.com.ua/news/2017/04/22/7141932/ . Виходить, що питання по кандидату П. Вовку поки в повітрі. Однак люди, які підписані на сторінку члена ГРД Маселка (а їх чимало) з п’ ятниці так і залишаться перекона ними в тому, що все вже вирішено , адже в пості кумира наведені цілі цитати з засідання … А раніше створений імідж правдолюбця лише підсилює таку віру. 

 
Ще один момент. На відео видно, що за декілька хвилин до початку співбесіди, один з присутніх представників громадськості, зробив з-за спини одного з членів Комісії пам’ятне фото судді Вовка. Очевидно, що фотографувати де і коли заманеться є проявом шкідливої фейсбучної звички, але є місця та події, які вимагають вести себе стримано.

А зі стриманістю проблеми не лише в нього… 

 
Із запису співбесіди з суддею О. Мамалуєм можна дізнатись чимало подробиць з життя учасника АТО. Дійсно, наявність в суддівській спільноті сміливого та розумного воїна це велика честь. Пан Олександр один з небагатьох кандидатів до найвищого суду, який має беззаперечний авторитет у суспільстві та величезну підтримку серед колег. Він блискуче пройшов попередні випробування та гідно витримав співбесіду. Тому питання радше не до нього, а до … представниці Громадської ради доброчесності Н. Соколенко, яка під час перебування членів ВККСУ в нарадчій кімнаті дозволила собі коментувати дії інших кандидатів до Верховного Суду. При чому зробила це в досить некоректній формі, залучивши до обговорення колеги власне Олександра Мамалуя. Так, на 5 год. 28 хв. запису співбесіди йдеться про кандидата, який за станом здоров’я був звільнений від проходження строкової військової служби, однак в подальшому отримав право носіння та зберігання зброї. Крім того, пані Соколенко робляться натяки на ще одного «одіозного кандидата», який з її слів є проблемним. 

 
Виходить, що стриманість та тактовність це саме ті моральні якості і чесноти, які не йдуть в комплекті з доброчесністю. Як ще інакше можна пояснити таку поведінку поважних представників громадськості? Навіщо перчити і без того гостру страву… В порівнянні з такою поведінкою нинішніх громадських екзаменаторів, давнішня талалаївська настанова починає видаватись невинним жартом.