Чи варто громадянину боротися за репутацію держави?

Уявімо міжнародне співробітництво як комерційну взаємодію, де держави – це хазяйнуючі суб’єкти, акції котрих належать громадянам. «Українське підприємство» мало б урядово-виконавчі, судово-наглядові органи управління та вищий орган - український народ і парламент, що складається із його представників. В ідеалі повноваження будуються за принципом стримувань та противаги, а ціллю функціонування підприємства є отримання доходу його власниками – громадянами.

Та «українське підприємство» не одне на світі, є ще майже 200 «компаній». Що чекати від взаємодії з ними: партнерства чи конкуренції? Інколи перше, та зазвичай - друге.

Сировинні економіки давно не є світовими лідерами. Ставка робиться на  інтелект,  мозковий потенціал  як запорука технологічного прогресу, високих соціальних стандартів та рівня життя. Соціальна  політика залежить від дохідності «компанії». Не всім  щастить  як ОАЕ качати гроші  з-під  землі. Потрібно вкласти кошти і зусилля, щоб заробити.

«Підприємства» шукають копієчку. Тож припустімо, Ви – успішний акціонер (український, іноземний – не важливо), який має вільні кошти та хоче їх інвестувати. Стає питання як Вам обрати «компанію»? В корпоративному вжитку є поняття аудиту перед придбанням, так званий due diligence. Проведення такої перевірки довіряють надійному та професійному ревізору, який оцінює реальний стан справ, а не задекларовані показники звітності.

У міжнародному масштабі інвестора найбільше цікавить аудит легкості ведення бізнесу, його започаткування, умови здійснення, захисту та вирішення негараздів. Важко знайти достойного та досвідченого ревізора для такої перевірки. Проте такий є.

З 2005 року у щорічному дослідженні групи Світового банку включено рейтинг держав за простотою здійснення підприємницької діяльності. Доповідь Doing Business присвячена оцінці законодавства 189 країн, що регулює діяльність малих і середніх підприємств протягом усього життєвого циклу, а також визначенню якості застосування права на практиці.

Doing Business корисний не лише інвесторам, а і управлінцям «компаній». Рейтинг не є самоціллю, це підказка кращої міжнародної практики регулювання конкретних питань. В цьому сенсі те, що Україна не одна на світі, є позитивом. Не потрібно самим наступати на всі граблі, можемо повчитися на досвіді інших. Це не означає копіювання законодавства інших країн, але чому б не взяти цей «типовий статут» собі за основу?

Уряд як ніхто інший має бути зацікавлений у покращенні показників у рейтингу Doing Business для залучення іноземних інвестицій. Але і наш «український акціонер» отримає ті ж вигоди. Започатковувати бізнес, отримувати кредити, будувати об’єкти, реєструвати власність, підключати об’єкти до електромереж, сплачувати податки, здійснювати міжнародну торгівлю, забезпечувати виконання контрактів контрагентами, вирішувати неплатоспроможність та захищати свої корпоративні права стане легше! За умови таких покращень є перспектива розвитку малого та середнього бізнесу.

Спрощення умов ведення бізнесу та відхід від протекціоністської політики держави покликані створити конкуренцію. Конкуренція рухає все і всіх. Хочемо мати конкурентну державу – маємо сприяти конкуренції бізнесу.