Вже другий місяць влада думає, як повернути з-закордону чиновників-втікачів.
Депутати планували заохотити їх 10 роками в'язниці у разі неповернення. Щодо ефективності даного способу виникають сумніви - хто повернеться, якщо буде знати, що на нього чекає 10 років ув'язнення? В результаті від ідеї поки відмовились.
Кабінет Міністрів України своїми силами намагається повернути чиновників - днями було вирішено, що усі, хто не повернеться на територію України і на своє робоче місце (якщо особі не дозволено працювати дистанційно) до 25 квітня - можуть бути звільнені.
Депутати шукають додаткову мотивацію - через новий законопроєкт 7260. Головна мета, яку перед собою бачать 15 авторів законопроєкту, є закриття транспортних потреб військових ЗСУ, Нацгвардії та інший захисників країни, в першу чергу, за рахунок автомобілів чиновників найвищихрангів. Мова йде про народних депутатів, міністрів та їх заступників, держслужбовців категорії “А” або “Б”, суддів, прокурорів тощо.
Навіщо це робити? Причин можна знайти декілька. Перша - не доведеться витрачати гроші волонтерів на ввезення машин з Європи, якщо можна просто брати машини чиновників, які втекли. Друге - автори сподіваються, що цей законопроєкт буде всіляко сприяти підвищенню у службових осіб рівня свідомості перед державою та українським народом. Можливо чиновники задумаються, чи варто покидати батьківщину, якщо їх транспорт буде відправлений до ЗСУ.
Слід розуміти, що згідно з чинною ст. 6 Закону військово-транспортний обов’язок покладається на усіх громадян – власників транспортних засобів. Але автори законопроєкту пропонують аби вилучення транспортних засобів відбувалося переважно у державних посадовців найвищих рангів, які покинули країну.
Для справедливості першочергове вилучення застосовуватися не буде щодо:
• осіб, відряджених за межі території України з метою виконання службових завдань;
• жінок, які виховують дитину віком до 18 років;
• чоловіків, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
• осіб, які визнані особами з інвалідністю;
• осіб, які здійснюють виховання чи догляд за іншими категоріями людей, визначеними в проєкті.
Варто розуміти, що мова не йде про конфіскацію чи будь-яке інше безоплатне і безповоротне вилучення. Вказана процедура передбачає обов’язкове повернення вилученого авта абовідшкодування його вартості чи завданої шкоди.
Також варто зазначити, що залучення транспортних засобів здійснюється не абиким, а територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, Центральним управлінням або регіональними органами Служби безпеки України, відповідним підрозділом Служби зовнішньої розвідки України на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, що оформлюються відповідними розпорядженнями. Приймаються вони на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, що оформлюються відповідними розпорядженнями.
Повернення буде здійснюватись після оголошення демобілізації на підставі актів прийняття-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість. Повертати авто власникам будуть протягом 30 днів з моменту оголошення демобілізації.
В чому може бути проблема?
Перед прийняттям будь-якого законопроєкту ми повинні запитати себе для чого ми це робимо і яку проблему вирішуємо. Якщо наша ціль полягає у поверненні посадовців-втікачів, з великою вірогідністю, такі зміни нам особливо не допоможуть. Чому?
По-перше, вже згадане нами рішення КМУ про можливість звільнення у разі не повернення позбавляє таких осіб статусу чиновника. Тому їх авто, фактично, більше не буде під загрозою першочергового вилучення. Гарною ілюстрацією є броньований автомобіль народного депутата Іллі Киви за 5 млн грн, який може бути більш корисним на фронті. Але оскільки він вже не народний депутат, таке першочергове вилучення також на нього не діятиме. Аби вас заспокоїти, на відміну від чиновників, які відбудуться простим звільненням, Ілля Кива може бути позбавлений усього свого майна за колабораціонізм.
По-друге, таке вилучення не є найгіршим варіантом для авто втікачів, адже його вартість має бути компенсована. Тому така перспектива замість крадіжки або знищення снарядом, радше підбадьорить чиновників, аніж засмутить.
Тому попри те, що бажання парламентарів повернути чиновників на робочі місця є більш ніж зрозумілим, слід шукати системні рішення, які б допомогли зробити державну службу під час війни сильною та ефективною, і можливо вже без чиновників-втікачів.
