Притягення до адмінвідповідальності за ст. 44-3 КУпАП

Єдиний державний реєстр судових рішень містить ряд постанов у справах про адміністративні правопорушення, пов’язаних зі справами про порушення постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”. 

Не дивлячись на повідомлення прес-служби МВС України про складання великої кількості протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 44-3 КУпАП за порушення режиму карантину, майже 90% цих протоколів не призводять до накладення адміністративного стягнення на осіб. 

Диспозицією ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. 

Так, згідно з судовим реєстром, більшість суддів закривають справи про адмінправопорушення за ст. 44-3 КУпАП у зв’язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення або повертають матеріали на доопрацювання, у зв’язку із:

- складення протоколу відносно найманих працівників, а не відносно суб’єктів господарювання;

- не зазначення суті, часу, місця скоєння адміністративного правопорушення;

- не долучення до матеріалів адміністративної справи доказів вчинення правопорушення;

- відсутній підпис особи, яка притягається до відповідальності, не вручення копії протоколу;

- не зазначення свідків скоєння адміністративного правопорушення;

- не зазначення в протоколі відомостей про те, які саме правила були порушені та яким нормативно-правовим актом ці правила встановлено, а лише посилання на бланкетну норму ст. 44-3 КУпАП. 

Основні підстави для складання протоколу по адмінправопорушенню за ст. 44-3 КУпАП:

- продовження здійснення господарської діяльності, яка не дозволена на період карантину;

- не носіння засобів індивідуального захисту (маски, респіратори, за необхідності, рукавички);

- не дотримання обов`язкової госпіталізації до обсерваторів (ізоляторів), які визначаються обласними, Київською міською державними адміністраціями;

- перевезення громадським транспортом більшої кількості осіб, ніж визначено постановою КМУ №211. 

Щодо притягнення до відповідальності.

Постановою судді Зарічного райсуду м. Суми від 08.04.2020 було накладено штраф на громадянина за те, що останній перебував в громадському місці без засобів індивідуального захисту, що підтверджується рядом доказів, суперечить п.п. 4 п.2 Правил поводження на вулицях та в громадських місцях на території Сумської міської об`єднаної територіальної громади під час карантину, затверджених рішенням виконавчого комітету СМР від 28.03.2020 №175.

Разом із цим, цікавою є постанова судді Кельменецького районного суду Чернівецької області по справі №717/422/20, якою справу закрито за відсутності у діях особи складу адміністративного правопорушення. Суд у своїй постанові зазначив наступне:

“Так, в матеріалах справи відсутні, докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 відповідно до закону за власні кошти зобов`язаний придбати чи виготовити засіб індивідуального захисту, зокрема респіратор або захисну маску, чи йому було профінансовано витрати на придбання чи виготовлення засобів індивідуального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів і при таких умовах він порушив заборону до 24 квітня 2020 р. з 6 квітня 2020 р. перебувати в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно.

Крім того, на даний час в Україні не визначені відповідні медичні критерії та не прийняті нормативно правові акти, щодо випадків та необхідності носіння засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски для захисту органів дихання, у тому числі виготовлених самостійно громадянами.”