Звернення стягнення на вексель: поради виконавцям. Частина 2

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець зобов‘язаний виявити майно, на яке можна звернути стягнення.

СПОСОБИ ВИЯВЛЕННЯ ВЕКСЕЛЯ СЕРЕД МАЙНА БОРЖНИКА

Відповідно до Закону про ВП виявлення векселя, який належить боржнику, може бути здійснене наступними способами:

- шляхом добровільного подання виконавцю декларації про доходи та майно (ст.19), відомості про вексель в якій зазначаються в розділі «Цінні папери»

- шляхом зазначення про нього стягувачем у заяві про примусове виконання рішення (ст.26)

- шляхом надсилання запиту виконавцем до органів доходів і зборів під час виявлення дебіторської заборгованості (ст.54)

- самостійно виконавцем під час перевірки майнового стану боржника (ст.48) після відкриття виконавчого провадження (ст.48).

Щодо юридичних осіб виявлення векселя можливе шляхом аналізу їх балансу (Звіту про фінансовий стан) Форми №1 та іншої фінансової звітності. Копію балансу виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органах (п.2. розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5) (далі -Інструкції №512/5), п.9 ст. 56 Закону про ВП). Так, у разі якщо боржником-юридичною особою були одержані векселі, вони можуть відображатися у балансі у розділі «Оборотні активи» за кодом рядка (статтею) 1120 «Векселі одержані» (п.2.26Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Мінфіну від 28 березня 2013 року N 433)..

Отже, виявивши факт отримання боржником векселя, виконавець, повинен з‘ясувати, чи дійсно боржник є фактичним його володільцем. З цією метою, виконавець вправі вимагати пред‘явлення виявленого векселя для огляду.

У разі, якщо боржник відмовляється пред‘явити вексель для огляду, таку відмову слід кваліфікувати як невиконання законних вимог виконавця або як ухилення від виконання зобов‘язань, покладених на нього відповідним рішенням із притягненням боржника до відповідальності згідно із законодавством.

У разі, якщо боржником заявлено про втрату векселя, що унеможливлює його опис та арешт, виконавець повинен порекомендувати боржнику звернутись до суду із заявою про відновлення прав на втрачений вексель у порядку, передбаченому главою 7 Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до ст.267 ЦПК України рішення суду про визнання втраченого векселя недійсним є підставою для здійснення платежу за векселем або для видачі заявникові векселя замість визнаного недійсним та для відновлення зобов'язаними за векселем особами передавальних написів. Після видачі нового векселя замість втраченого та відновлення передавальних написів (індосаментів) звернення стягення на такий вексель здійснюється у такому ж порядку, як і щодо невтрачених.

ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ОПИСУ ТА АРЕШТУ ВЕКСЕЛЯ

Виявивши серед активів боржника вексель, виконавець зобов‘язаний, перш за все, здійснити його перевірку на предмет:

- відсутності дефекту форми

- законності володіння векселем;

- спливу строків пред‘явлення векселя для платежу.

У разі, якщо перевіркою встановлено, що документ має дефект форми (не має сили векселя) або боржник не є законним держателем векселя (тобто він не може підтвердити своє право на вексель на підставі самого векселя), подальші виконавчі дії щодо такого документа слід припинити, оскільки такий документ не є активом даного боржника.

У разі, якщо перевіркою встановлено, що виявлений документ є векселем, а боржник- його законним держаталем, виконавець повинен приступити до здійснення його опису та арешту, про що винести відповідну постанову.

Опис векселя здійснюється за обов‘язкової присутності понятих (ст.13 Закону про ВП).

Відповідно до п.8 ст.56 Закону про ВП арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України. Разом з тим, слід відзначити, що згідно із преамбулою Закону України «Про депозитарну систему» цей закон поширює свою дію на емісійні цінні папери, і відповідно до пункту 2 розділу II Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 N 735 депозитарна діяльність щодо векселів не здійснюється. Відтак, арешт векселів як неемісійних цінних паперів здійснюється у загальному порядку, встановленому законодавством про виконавче провадження.

У постанові про опис та арешт майна боржника щодо векселя повинно бути зазначено наступне:

назва цінного паперу (вексель) та його вид (простий , переказний) і його відмінні ознаки (серія і номер вексельного бланку, найменування векселедавця (трасанта), платника (трасата) (щодо перказного векселя), першого векселедержателя, сума векселя, строк платежу, місце і дата складання, відомості про акцепт (щодо переказних векселів) та про аваль (найменування аваліста), а також перелік індосантів тощо);

відмітка про передачу векселя на зберігання до установ Національного банку України.

Відповідно до п.8. ст.56 Закону про ВП виявлені під час опису векселі, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання установам Національного банку України, які зобов'язані прийняти їх на безоплатній основі.

Порядок і умови зберігання установами Національного банку України цінних паперів, на які накладено арешт, врегульовано відповідним Положенням про порядок і умови зберігання установами Національного банку України цінних паперів, на які накладено арешт, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04.101999 р. N 489 (далі - Положення №489), яке передбачає, зокрема, необхідність укладення між НБУ та виконавцем відповідної угоди

У разі, якщо боржник легітимується вчиненим на його користь іменним індосаментом (тобто безперевний ряд індосаментів завершує іменний індосамент, вчинений на ім‘я боржника), під час вилучення арештованого векселя виконавець вправі вимагати від боржника вчиненння на користь відповідного органу державної виконавчої служби або приватного виконавця іменного індосаменту або бланкового індосаменту. Вчинення такого індосаменту доцільно з метою легіітимації виконавця як законного держателя вилученого векселя, на випадок можливої реалізації останнього під час проведення заходів із звернення стягнення на вексель або на випадок можливого пред‘явлення векселя до платежу зобов‘язаній за ним особі.

Якщо ж боржник легітимується як законний держатель векселя на підставі бланкового індосаменту,то вексель вилучається без вимоги про вчинення на користь виконавця індосаменту.

У разі, якщо боржник відмовляється вчинити на користь виконавця іменний чи бланковий індосамент, таку відмову слід кваліфікувати як невиконання законних вимог виконавця із притягненням боржника до відповідальності згідно із законодавством.