Мирні зібрання "по-європейськи"

  « Кожен має право на свободу мирних зібрань

і свободу об ’ єднання з іншими особами.

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням,

за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними

в демократичному суспільстві» -      

стаття 11 Конвенції про захист прав

та основоположних свобод.

    Так, друзі, виглядає демократія. Лише виняткові обставини дозволяють національному законодавству обмежувати право  на свободу мирних зібрань, практика Європейського суду з прав людини рухається у напрямку звуження повноважень державних структур, а не свобод громадян.

Прошу ознайомитись з уривками рішення Палати Європейського суду з прав людини у справі «Язар, Караташ, Аксой та Народна трудова партія проти Туреччини».

«Суд погодився, що принципи, за які виступала НТП (Народна трудова партія), як-от право на самовизначення та визнання мовних прав, не суперечили як такі основоположним принципам демократії».

«Суд також зауважив, що, навіть у випадку, коли пропозиції, висунуті на підставі таких принципів, можуть вступати в конфлікт з основними елементами державної політики або переконаннями більшості громадського загалу, інтереси належного функціонування демократії вимагають здатності політичних груп виносити ці пропозиції на відкрите обговорення з метою пошуку розв'язання проблем, які становлять загальний інтерес і стосуються політиків будь-якого спрямування».

«Крім того, сувора, різка критика, висловлена лідерами НТП стосовно певних дій збройних сил під час проведення ними антитерористичної кампанії, не може сама по собі становити докази того, що НТП треба ототожнювати зі збройними формуваннями, які вчиняють акти насильства. Суд іще раз наголосив у цьому зв'язку, що межі дозволеної критики на адресу Уряду ширші, ніж межі критики на адресу приватної особи».

«У демократичній системі дії чи бездіяльність Уряду мають бути предметом безпосереднього розгляду з боку законодавчих і судових органів, преси та громадськості. Суд не визнав переконливим, що, критикуючи дії збройних сил, парламентські діячі — члени НТП та посадові особи цієї партії ставили іншу мету, крім тієї, щоб виконати свій обов'язок привернути увагу до проблем своїх виборців.»

            Кожна європейська держава має спеціальний нормативний акт, що покликаний регулювати порядок проведення мирних акцій протесту, а в незалежній вже 20 років Україні досі діє старюще положення СРСР!!!

            У справі «Верєнцов проти України» Європейський суд пише таке:

«Суд також відзначає, що, як загальновизнано, постанова Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» стосується тимчасового застосування законодавства Радянського Союзу, і досіпарламентом Українине було введено в дію жодного закону, який би регулював порядок проведення мирних демонстрацій, хоча статті 39 та 92 Конституції чітко вимагають того, щоб такий порядок було встановлено законом, тобто, актом парламенту України».

У 2008 році проходить перше читання законопроект «Про порядок організації та проведення мирних заходів» (реєстраційний № 2450). Цьому закону так і не судилось добратись до правового олімпу.

І от нарешті, у відповідь на наполегливі пропозиції Парламентської асамблеї Ради Європи, Європейського суду з прав людини, Комітету міністрів Ради Європи та ООН українські законотворці таки наважуються написати проект закону «Про свободу мирних зібрань».

Законопроект вперше дає офіційне тлумачення поняттю «спонтанного мирного зібрання», як це власне і рекомендувала Венеціанська комісія.

У проекті також маємо такі норми:

«Організатор мирного зібрання та інші особи мають право безперешкодно проводити у спосіб, не заборонений законом, агітацію, пов’язану з організацією і проведенням мирного зібрання, а також закликати до участі в ньому.» І жодного слова про те, що така агітація може розцінюватись як акт екстремізму.

«Організатори та учасники мирних зібрань, працівники органу внутрішніх справ сприяють професійній діяльності журналістів, працівників засобів масової інформації під час проведення мирних зібрань.»

            Так і не довелось прийняти за основу цей проект, чому???

      Володимир Яворський, один з розробників законопроекту, член правління Української Гельсінської спілки з прав людини на своїй сторінці у фейсбуці тоді зазначив: «Україна не перестає дивувати: в цей четвер парламент має розглянути проекти законів про свободу мирних зборів (2508а та 2508-1). Обидва підготовлені правозахисниками. Уся прогресивна громадськість вимагає прийняття будь-якого за основу. І сьогодні дізнаюся, що БЮТ в особі Яценюка вирішили не голосувати за ці законопроекти, бо "не на часі"... права людини не на часі - з ними все добре, певно...при чому проект 2508а поданий Шевченко, Немирею та Луценко, що є депутатами цієї фракції. І виходить, що цей проект підтримають тільки регіонали. Цілковитий абсурд української політики й чергова зневіра у здоровому глузді опозиції».

            Робіть висновки, дорогі.