Суть проблеми полягала в наступному. Військові воювали протягом 2022 року, де офіцерським складом було прийнято рішення щодо збору переліку документів від військових. Бувши в полі, військові почали збирати перелік документів. Думаю одразу всі розуміють, що принтер, ручки та білих аркушів на жаль держава не видає, бо мобілізували кожного із 18 осіб для виконання бойових завдань під час війни.
Зокрема, більшість почала збирати документи, просити родичів надіслати перелік документів, шукати в полі білі аркуші та ручки.
Кожен зібравши у встановленому Законом порядку документи, надав офіцеру уповноважений збирати і готувати документи для подальшого отримання УБД.
Кінцевим етапом збору документів був Лист-згода на обробку персональних даних, які військові сфотографували, маючи так сказати страховку на майбутнє, бо кожен розуміє, що таке бюрократія і безвідповідальність деяких офіцерів.
Зібравши документи, пройшла неділя, за місяцем місяць і так плавно щаслива бригада в кількості 18 осіб, воюють вже вереснем 2023, в той час, як документи були зібрані ще в березні місяці 2022 року.
Після опрацювання 18 військових, від кожного почув досить багато цікавих фактів. Коли береш відповідальність за 18 осіб, в той час, як завдяки їм в мене є можливість сидіти в затишному будинку і бачити мирне небо над головою. Розумію, що кожен українець, який на разі не приймає участі у військових діях, ЗОБОВ`ЯЗАНИЙ цим хлопцям багато чим.
Проте в нашій історій будуть ще багато цікавих фактів, які здивують кожного українця, який буде читати в подальшу хронологію розвитку подій.
Опрацювавши кожного із 18 військових було отримано досить цікаву інформацію відносно того, що хлопці станом на 2023 не отримали посвідчення УБД, а ось офіцери ЗСУ поки хлопці були в окопі і виконували бойові завдання отримали УБД ще влітку 2022 року.
Здивовані? Як таке можливо? Чому хлопці не отримали разом з ними посвідчення?
Саме такі питання в мене виникали, коли з кожним хлопцем, спілкувався в 22-00, 23-00, 02-00 годині ночі кожного дня, бо нажаль поговорити можливість є в людині лише пізно ввечері.
Після опрацювання всіх питань, збору фактів та документів було прийнято рішення щодо підготовки скарги по кожному солдату в Міністерство оборони України. Скарги прийняли, вхідний номер зареєстрований. Скарга опрацьовується начебто, йде час. Хлопці очікують результат від адвоката, а адвокат від керівництва, якому було направлено 18 скарг.
Минає час, офіцерський склад виходить на зв'язок і перепитує ті питання, які раніше були описані вище. Розумію, що здивований не лише той, хто опрацьовував скарги, а і той хто писав. Надавши вичерпну відповідь по кожному військовому було прийнято позитивне рішення. Від адвоката просили надати час для опрацювання питань кожного солдата.
Водночас було ПРОХАННЯ не виносити цю проблему на загальне коло читачів. Було дане усне зобов’язання.
Проходить місяць і тут від Міністерства оборони України отримано відповіді щодо кожного військового. Ось тут УВАГА, було надано відповідь щодо скарги кожного, в якій МОУ не має підстав для притягнення списку офіцерів до відповідальності, що отримали УБД в 2022 році.
Прочитавши скаргу до середини, було зрозуміло дії керівництва МОУ, проте прочитавши до кінця був не лише здивований, а й розчарований.
Суть полягала в наступному: керуючись відповідними актами та Законом, військовий має можливість (в окопі) зібрати повний пакет (роздрукувати на своєму принтері, якого звісно в нього не має) документів і повторно подати (голубом по Укрпошті) усі належні документи ПОВТОРНО в комісію, уповноважену вирішувати питання щодо надання статусу учасника бойових дій.
Який там лозунг представників РТЦК, коли вони змушують людей підписувати повістки? Керуючись статтею Конституції України, кожен громадянин повинен захищати свою цілісність і територіальність нашої держави…..
Звучить гарно та мелодійно, як щира наша УКРАЇНСЬКА мова.
А як звучить серце того, хто пішов з перших днів війни воювати?
Як звучить серце матері, яка не отримала тіло свого сина?
Як звучить серце матері безвісти зниклого сина?
Як звучить серце онкохворої матері із пенсією 2200 грн, коли її син у полоні, а держава сказала: ЗРАДНИК?
Ці мелодії знає не кожен, проте кожну історію життя людей я пропустив через себе, щоб зрозуміти, що в нашій ДЕРЖАВІ не буде ще довго МИРУ та ПОКОЮ, коли є така не справедливість.
Проте не має нічого сильного чим СЛОВО, яке влучно можна донести до читача, не лише до пересічного українця, а й офіцера, який буде читати кожне речення моєї статі після того, як ознайомиться із повторною скаргою і фактами викладеними по цій бригаді.
Один ризикує життям і каже по телефону: «Сергію Васильовичу, зараз відстріляємось трошки і направимо відповіді на всі ваші питання, чуючи автоматну чергу АК». Саме в цю мить ти розумієш, що зараз людина зі мною спілкується, а завтра вона може бути наступним 200 або 300.
Проте, ціль цієї статі була в наступному. Буде притягнуто до відповідальності із посиланням на наших ГЕРОЇВ України у погонах, які отримали влітку 2022 року УБД (95 бригада рулить), а ось НОРМАЛЬНІ хлопці ризикуючи життям та не маючи змоги отримати якесь посвідчення УБД сидять у холодному окопі.
Життя бентежне, проте, як казав Ігор Коломойський: «життя це великий супермаркет, бери, що хочеш від нього. Проте не забувайте, що в кінці кожного шляху є КАСА на якій розрахується кожен з нас. Питання лише часу».
