Ця історія розкриває, як порушення етики та закону в нотаріальній практиці створює загрозу довірі до правосуддя та стабільності системи.
Ви ніколи не замислювались, що може ховатися за офіційними печатками й підписами? Як адвокат, я добре знаю: часто справжня історія розгортається там, де більшість її навіть не підозрює.
Недавня справа, яка сколихнула професійну спільноту, на перший погляд, виглядає як звичайний випадок порушення закону. Проте, за фасадом бюрократичних термінів та правових формулювань розгортається картина, що ставить питання не лише про правопорушення, а й про наші цінності, відповідальність та етику. Мова йде про викриття приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу та його команди, які займалися виготовленням понад двох тисяч підроблених документів.
Суть історії така: нотаріус, перебуваючи за кордоном протягом двох років, не припинив свою діяльність в Україні. Більше того, завдяки своїм підлеглим він нібито "продовжував працювати", використовуючи їх як інструменти для виконання нотаріальних дій від його імені. Віддалено, контролюючи все через відеокамери, нотаріус передавав їм свої особисті підписи та доступ до реєстрів. В результаті підроблені документи заполонили правове поле України.
Що ж стоїть за цією історією? На перший погляд, це просто кримінальна схема. Проте глибше питання лежить у площині довіри до інституту нотаріату. Ми звикли, що підпис нотаріуса — це останній рубіж, який гарантує правдивість документів. Коли цей рубіж руйнується, з'являється справжня загроза правовій системі.
Юридичний контекст
Згідно з українським законодавством, нотаріус має персональну відповідальність за всі свої дії. Ні за яких умов він не може передавати доступ до своїх цифрових підписів чи паролів. Це закріплено як в нормах закону, так і в етичному кодексі професії. Передача таких повноважень не просто порушує закон — це прямий виклик системі, на якій будується правопорядок.
Незаконні дії підозрюваних кваліфіковані за кількома статтями Кримінального кодексу України, серед яких — несанкціоноване втручання в роботу інформаційно-комунікаційних систем (ст. 361) та підроблення офіційних документів (ст. 358). Важливо розуміти, що ці порушення зачіпають не лише інтереси окремих осіб, але й принципи правосуддя.
Окрім цього, порушення етики нотаріусом — це питання, яке зачіпає не лише окремі випадки неправомірної поведінки, а й довіру до всієї правової системи. Згідно з етичними нормами, закріпленими в Кодексі професійної етики нотаріусів, ключовими принципами їхньої діяльності є незалежність, неупередженість, добросовісність і відповідальність за вчинені дії. Будь-яке відхилення від цих норм ставить під загрозу основну функцію нотаріату — забезпечення правової безпеки.
У контексті справи, що розглядалася, порушення етики стало очевидним у таких аспектах:
Передача особистого підпису та паролів. Нотаріус свідомо передав свої цифрові підписи та доступ до реєстрів підлеглим, що є грубим порушенням принципу персональної відповідальності. Це створює прецедент, коли сторонні особи, які не мають відповідної кваліфікації чи повноважень, отримують можливість діяти від імені нотаріуса.
Підрив довіри до професії. Етика нотаріусів передбачає безумовну довіру громадськості до нотаріальних дій. У цьому випадку нотаріус знехтував професійними обов’язками, використавши свою посаду для організації незаконних дій, чим завдав шкоди не лише своїм клієнтам, а й репутації всієї професійної спільноти.
Ігнорування професійної добросовісності. Одним із ключових положень етики є добросовісне виконання обов’язків. Віддалене управління офісом через відеокамери, без фізичної присутності нотаріуса, є неприпустимим, оскільки це підриває саму сутність нотаріальної діяльності — забезпечення законності та автентичності документів.
Порушення етичних стандартів, як і правових норм, має бути предметом ретельного розгляду не лише в межах кримінального провадження, а й у контексті дисциплінарної відповідальності. У більшості країн світу, таких як Франція та Велика Британія, подібні дії призводять до негайного позбавлення права на професійну діяльність.
Міжнародний досвід
Подібні випадки трапляються і в інших країнах, хоча реакція на них може відрізнятися залежно від правової системи. У Сполучених Штатах, наприклад, нотаріуси, які порушують закон, часто отримують не лише кримінальне покарання, а й стають об'єктами масових позовів зі сторони постраждалих. В Австралії діє сувора система моніторингу нотаріальної діяльності: кожна нотаріальна дія проходить перевірку через державну базу даних, що мінімізує можливості зловживань.
Водночас у Франції нотаріуси є частиною строго регульованої професійної спільноти. Будь-який випадок порушення етики або передачі доступу третім особам тягне за собою негайну втрату ліцензії. У Великобританії, де нотаріус є ключовою ланкою у багатьох міжнародних угодах, існує обов'язкове страхування професійної відповідальності, що гарантує компенсацію збитків постраждалим сторонам.
Що це означає для нас?
Справи на кшталт цієї змушують нас замислитись над трьома ключовими аспектами. Перший — це технічна захищеність систем, які використовуються у нотаріальній практиці. Чи достатньо надійними є наші цифрові інструменти, щоб виключити можливість передачі доступу третім особам?
Другий — це етичні стандарти професії. Нотаріус — це не просто виконавець, а гарант довіри. Будь-яке порушення з боку одного з них кидає тінь на всю спільноту. І третій аспект — це відповідальність держави. Чи має система правосуддя достатньо інструментів, щоб не лише карати порушників, а й запобігати таким ситуаціям?
На перший погляд, справа про підроблені документи виглядає як черговий резонансний кейс. Проте її наслідки можуть бути набагато глибшими. Вона може стати каталізатором для змін у нотаріальній практиці, посилення моніторингу та впровадження нових стандартів захисту даних.
Це також урок для всіх нас: ніколи не варто сліпо довіряти системам чи окремим людям. Довіра — це те, що будується роками, але може бути втрачено за секунди. Іноді одне порушення може поставити під сумнів цілісність всієї системи. Тож нехай ця історія стане для нас не лише прикладом того, як не потрібно робити, а й стимулом до вдосконалення.
Ви запитаєте: що робити, якщо ви стали жертвою таких дій? Відповідь проста: звертайтесь до адвоката та у цивільному порядку в межах кримінальної справи подавайте цивільний позов про відшкодування шкоди. Звертайтесь до компетентних органів, консультуйтесь із професіоналами, захищайте свої права. Тому що саме ваша дія може стати тим кроком, який змінить систему на краще та захистити свої права.
