Що потрібно знати про відпустки

Цього місяця українці святкують травневі свята та День міжнародноїсолідарності трудящих за свої права. День праці був дискредитований радянськоювладою, проте боротьба за права працівників продовжується і в наш час. На жаль,українці не достатньо обізнані щодо того, як боротися за свої права, хоч нині вУкраїні є й достатньо прикладів успішного обстоювання прав людей найнятоїпраці. Які права має офіційно працевлаштована людина? У зв’язку з вихідними тасвятами спочатку пропоную розглянути тему відпусток. Як правильно оформитизаяву на відпустку? Які є "лазівки" в закон та про які законні правана відпустку Ви могли не знати.

Зрозуміло, що кожен найманий працівник в Україні має право на відпустку іна відпускні. Для деяких категорій працівників питання тривалості відпустокрегулюється спеціальними законодавчими актами і постановами Кабінету МіністрівУкраїни.

Право працівника на відпустку повної тривалості у перший рік роботи настаєчерез шість місяців безперервної роботи на підприємстві. Якщо така відпустканадається раніше 6 місяців безперервної роботи, то її тривалість визначаєтьсяпропорційно до відпрацьованого часу.

Чинним законодавством передбачені такі види відпусток:

·     - щорічна(основна, додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці,додаткова відпустка за особливий характер праці, інші додаткові відпустки,передбачені законодавством);

·     -  відпусткау зв’язку з навчанням;

·     -  творча;

·      -  соціальна;

·      -  відпусткабез збереження заробітної плати.

Також законодавством не встановлені обмеження щодо того, які ще можуть бутивідпустки на підприємствах. Умовами колективного договору підприємства або умовамитрудових контрактів може бути встановлено й інші види відпусток.

Необхідно також звернути увагу на той факт, що не мають права на відпусткугромадяни, які працюють за договорами цивільно-правового характеру, оскількивони регулюються Цивільним кодексом України і не є трудовими.

Тривалість відпусток

Тривалість щорічної основної відпустки й не може бути меншою за 24 календарнідні за відпрацьований рік, який обчислюється від дня укладення трудовогодоговору.

Т ривалістьвідпусток розраховується у календарних днях. При визначенні тривалості відпусткине потрібно враховувати дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченоїу встановленому порядку, а також відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, святковій неробочі дні, що припадають на відпускний період.

Загальна тривалість щорічних основної й додаткової відпустки не може перевищувати59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах,— 69 календарних днів.

У перший рік працівник має право на відпустку повної тривалості тількипісля закінчення 6 місяців безперервної роботи. Якщо відпустка надається ранішезазначеного строку, то її тривалість розраховується пропорційно відпрацьованомучасу.

Та слід зазначити, деякі категорії працівників можуть одержати повнувідпустку до закінчення 6 місяців перебування у трудових відносинах, а саме: жінкам— перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами та після неї, а такожжінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років чи дитину інваліда; інвалідам;особам у віці до 18 років; чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці взв’язку з вагітністю та пологами; особам, звільненим після проходженнястрокової військової чи альтернативної служби, якщо після звільнення із службивони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу проїздудо місця проживання; сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцемроботи; працівникам, які успішно навчаються у навчальних закладах й маютьбажання приєднати відпустку до часу здачі іспитів, заліків, написаннядипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, що передбачені навчальноюпрограмою; працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністючи частково щорічну основну відпустку й не отримали за неї грошову компенсацію;працівникам, що мають путівку для санаторно-курортного лікування; батькам —вихователям дитячих будинків сімейного типу та інших випадках передбаченихчинним законодавством.

Чинним законодавством забороняється ненадання щорічних відпусток повноїтривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочогороку особам віком до 18 років і працівникам, що мають право на щорічнідодаткові відпустки за роботу зі шкідливими й тяжкими умовами або з особливимиумовами праці.

Поділ та перенесення щорічноївідпустки

За бажанням працівника щорічну відпустку можна розділити на частинибудь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме неменш як 14 календарних днів. Така основна безперервна частина відпустка необов’язково має надаватися першою.

Звертаємо увагу, що остаточне рішення про надання відпустки частинамиприймає роботодавець, тому, враховуючи виробничі обставини, він може й непогодитися розділити відпустку так, як того бажає працівник, а запропонуватисвої умови поділу відпустки на частини або не ділити її взагалі.

Щорічна відпустка також може бути перенесена на інший період й заініціативою роботодавця. Це можливо лише за письмовою згодою працівника й зазгодою із профспілкою (представником профспілки) у випадку, якщо наданнящорічної відпустки в період, що був зазначений раніше, може негативно вплинутина роботу підприємства за умови, що частина відпустки тривалістю не менше як 24календарних дні буде використана в поточному робочому році.

Цікаво, громадяни можуть піти у відпустку у разі укладання шлюбу. Закономпро відпустки не передбачений додатковий оплачувана відпустка для осіб, щовступають у шлюб. Громадяни, що вступають у шлюб, за їх бажанням вобов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістюдо 10 календарних днів. Підставою для надання працівникові відпустки у зв'язкуз вступом в шлюб є довідка з ВДРАЦСу про подання заяви та заява працівника наім'я керівника установи про надання йому відпустки без збереження заробітноїплати у зв'язку з одруженням із зазначенням конкретної дати початку відпусткита її тривалості.