Обстежені і щасливі

Певне, кожен розуміє, що здоров’я – базовий і найцінніший ресурс. На словах – так, а на ділі? З цим у багатьох людей проблема, особливо, в Україні. Як результат, українці мають найкоротшу в Європі середню тривалість життя та найвищий рівень хронічних захворювань серед населення.

Можна довго філософствувати на тему «нездорові, тому що бідні, або бідні, тому що нездорові». Пропоную брати за основу переконання: здоров’я – первинний ресурс,  який безпосередньо впливає на фінансове благополуччя як окремої людини, так і країни в цілому. Бути здоровим означає не лише відсутність хвороби, але й наснагу та бажання жити, кохати, ставити цілі та досягати їх. Фінансове благополуччя, таким чином, стає логічним супутником життя здорової людини.

Найбільш актуальні в 21 сторіччі хвороби – гіпертонія, інфаркти, інсульти, цукровий діабет, аутоімунні та онкологічні захворювання. Саме вони найчастіше стають причинами втрати людиною працездатності і навіть життя. Специфіка цих захворювань полягає в тому, що вони формуються не за один день, а роками і навіть десятиріччями.

Особливість менталітету наших співвітчизників (яку коротко можна сформулювати так: «поки смажений півень не клюне) призводить до того, що люди дізнаються про наявність захворювання надто пізно. Зазвичай, це відбувається тоді, коли вони вже втрачають здатність до самореалізації в житті та роботі.

Якщо хвороба зайшла надто далеко, протокольна медицина може запропонувати вкрай обмежений інструментарій для системного відновлення працездатності людини. Діагнозоорієнтована медицина добре навчилася рятувати життя, знімати гострі стани, але не виліковувати хронічні дегенеративні захворювання, пов’язані з віком та способом життя.

Який вихід? Знищити «смажених півнів» і не допускати їх більше на територію свого життя. Тобто взяти своє здоров’я, як ресурс, під контроль. Зробити цей контроль звичкою і не зраджувати їй протягом всього життя. Біохакінг (в правильному, не викривленому розумінні цього поняття) по суті і включає в себе такий контроль. За аналогією з управлінськими функціями в бізнесі, біохакінг передбачає комплексне управління здоров’ям як проектом з метою підвищення продуктивності в усіх сферах життя.

Одна із функцій – контроль. В контексті управління здоров’ям це превентивне медичне обстеження, або check-up здоров’я. З нього все починається, і саме неправильне ставлення до цього етапу стає причиною подальших проблем. Є три типи check-up. Далі – кілька слів про кожен з них.

Тип 1. Обов’язкові медичні обстеження.

Ще за радянських часів і до сих пір діє система обов’язкових медичних обстежень для деяких категорій співробітників. Як правило, із галузі обслуговування (санітарні книжки), а також шкідливих для здоров’я професій з високим рівнем ризику для життя. Втім, дана система профоглядів не сприяє покращенню здоров’я людей. Причина – у закладеному в саму її суть конфлікті інтересів. Адже предмет таких профоглядів – діагностика показників здоров’я, неприпустимих для проведення відповідних видів робіт. Таким чином, роботодавець зацікавлений у  виявленні «непридатних» для роботи співробітників та відстороненні їх від виконання обов’язків. Його мотивація – у зниженні ризику фінансових втрат у разі захворювання робітника через необхідність компенсувати вартість його лікування.

Співробітник же хоче уникнути проходження такого «ризикованого» медичного обстеження, щоб не втратити роботу.

Ще один відчутний мінус цього підходу обумовлений самим алгоритмом проведення обстеження. До складу комісії входять профільні спеціалісти: терапевт, офтальмолог, ЛОР, невропатолог і т.д., – з додатковою спеціалізацією «професійні хвороби». Основний фокус уваги – наявність або відсутність професійних захворювань у співробітників. Кожен спеціаліст шукає хвороби за своїм профілем. Якщо знаходить, то вказує на них, чим викликає суттєве і логічне обурення «потерпілого». Якщо ж не знаходить, пише «здоровий». Хоча достатньо здорових людей серед даного контингенту з урахуванням способу їхнього життя буває вкрай мало.

Виникає питання: «І що далі?». Результати вказаного підходу: або людину на основі медичного заключення відсторонюють від роботи, або ж відправляють далі працювати без рекомендацій щодо покращення стану здоров’я та профілактичних дій. Обидва підходи – абсолютно безперспективні.

Тип 2. Добровільні медичні профілактичні огляди у профільних спеціалістів. 

Даний тип обстеження досить популярний серед свідомих українців, але має ряд суттєвих обмежень. Перше полягає в цілях такого обстеження – виявленні наявності або відсутності захворювання. До речі, одна із розповсюджених причин того, що люди уникають превентивних обстежень – страх дізнатися про наявність хвороби. Але ж страх – кепський радник. Якщо не виявити захворювання на ранній стадії, потім може бути запізно.

Що отримує людина, яка поборола страх та регулярно проходить обстеження цього типу? Констатацію факту наявності або відсутності хвороби від кожного спеціаліста за його профільним напрямком. У разі виявлення захворювання – протокольне лікування (фармакологічне або оперативне). У кращому випадку воно дає тимчасовий симптоматичний прямий ефект з мінімальними побічними ефектами. В ненайкращому випадку сума прямих та побічних ефектів рівна. У гіршому – побічних ефектів більше, ніж прямих (одне лікуємо, інше – калічимо).

На жаль, ми досить часто зустрічаємо адептів виключно протокольного підходу в аптечних чергах: тремтячі руки, тонкі ноги, роздутий живіт, суха шкіра, очі сповнені страждань і без тіні надії.

Думаю, це не ваш вибір, правда? Не так страшне навіть передозування препаратів у випадку великої кількості специфічних захворювань, скільки закладений з молодого віку збочений підхід до свого здоров’я, який поступово веде людину до черги в аптеку. Або одразу до реанімації.

Про що мова? Людина починає проходити превентивні медичні огляди в молодому віці та умовно здоровому стані. Отримує вердикт «здоровий». Зрадівши діагнозу, продовжує дотримуватися руйнівного (в довго- або середньостроковій перспективі) способу життя: неправильні харчування, сон, постійні стреси, відсутність регулярної фізичної активності, тощо. «Я здоровий на 100%, буду і далі жити так, як звик», – думає наш герой. З роками його впевненість слабшає, але стає запізно.

Тип 3. Оцінка здоров’я замість пошуку захворювань за сприяння справжнього сімейного лікаря.  

В Україні далеко не всі сімейні лікарі, а головне – моделі їхньої роботи, відповідають параметрам сімейної медицини в розвинених країнах. Там безперервний супровід клієнта, включаючи організацію превентивних медичних обстежень, – основне завдання сімейного лікаря разом зі складанням індивідуально під кожного пацієнта персональної оздоровчої програми. Ціль – перманентне покращення стану здоров’я людини та профілактика розвитку захворювань. Відчуваєте різницю?

Вузька спеціалізація лікаря не означає кращий результат в даному випадку. Це стереотип, і досить шкідливий. Коли комплексний Check up проводить сімейний лікар, він бачить картину вашого здоров’я в цілому з урахуванням всіх взаємозв’язків. В тому числі може оцінити вплив ментального здоров’я на здоров’я фізичне і навпаки. Регулярно проводячи превентивні медичні обстеження пацієнта, сімейний лікар бачить параметри норми та вчасно може відслідкувати стани, які передують захворюванням.

У рамках комплексного Check up, проведеного сімейним лікарем, здоров’я людини оцінено у всій свої багатогранності та глибині. Що далі? Наступний етап – комплексна оздоровча програма з трьома основними акцентами:

1. Корекція щоденних звичок, адже саме вони найбільше впливають на здоров’я. Здорове харчування, правильний сон, водний баланс, фізична активність, психо-емоційний баланс та відмова від шкідливих звичок, – необхідний і абсолютно досяжний мінімум в процесі комплексного оздоровлення.

2. Протокольне лікування, якщо воно необхідне у випадку виявлення сформованого захворювання.

3. Оздоровчі процедури.

Такий підхід за рахунок постійного накопичення даних та гри на упередження дозволяє людині не просто не втрачати свій основний ресурс з віком, а примножувати його з кожним роком.