Дипломатія за Зеленським: як напроситися на “братські” консультації

Моментальна жорстка рішуча заява українського президента на інформацію про можливе повернення Росії до «Великої вісімки». Пам’ятаєте її? Ні, адже її не було. Був запізнілий невдалий коментар Володимира Зеленського на його Facebook-сторінці.

Нахабне різке безтактне звернення МЗС Росії до президента України щодо його допису. Пам’ятаєте його? Авжеж, бо російські політики зазвичай не баряться з тим, аби «мокнути» когось у власні помилки, та не підбирають для цього евфемізмів. «Вам підсунули позбавлений сенсу набір літер», «Буду Вас по-братськи періодично консультувати» - таке важко не запам’ятати.

Володимир Зеленський отримав черговий гол у власні ворота. Бо на полі дипломатичної комунікації почувається непевно і досить нервово. Росія ж вміло грає на слабкостях українського президента. У першу чергу, на його недосвідченості у питаннях міжнародних відносин.

Які ключові помилки допустив Зеленський

1. Швидкість реакції.

Президент досі не розібрався з тим, що у публічних комунікаціях виграє той, хто першим скаже своє слово. Особливо, коли учасником дискусії є Росія. Особливо, у світі інформаційного фаст-фуду, де новина живе не довше доби. Коментар наступного дня – це не реакція на подію, це створення нового приводу, яким російські дипломати не забарилися скористатися. Володимир Зеленський мав відреагувати того ж дня, коли ЗМІ почали поширювати новину про можливість повернення РФ до «Великої вісімки». Більше того, протягом години, аби переспрямувати вектор дискурсу в потрібне йому русло, створити власну інформаційну картину ситуації, розставити правильні акценти.

2. Facebook-комунікація.

Дипломатія не твориться у соцмережах. Facebook – це один із майданчиків, що допомагає поширювати меседж якнайшвидше та на якомога більшу аудиторію. Проте для заяв міжнародного рівня існують інші, «дорослі» канали: листи, телефонні дзвінки, особисті зустрічі. Під час передвиборчих перегонів Володимир Зеленський обіцяв, що переведе максимум державних процесів у електронну площину. Але починати цей перехід зі сфери дипломатії, говорити з іншими країнами, більше того, з країною-агресором за допомогою посту в Facebook – не дуже професійно.

3. Деперсоналізація.

Українському Президентові слід було підняти слухавку і зателефонувати. Президентам США і Франції, які, згідно інформації ЗМІ, є ініціаторами повернення Росії до G8. Канцлерці Німеччини Ангелі Меркель та прем'єр-міністру Великобританії Борису Джонсону, які у цьому питанні є союзниками України, бо висловили незгоду з такою ініціативою. З цього починається дипломатія – зі спілкування з лідерами.

4. Риторика.

Результатом дипломатичних перемовин мали стати новини від Офісу президента України, у яких декларувалася б підтримка нашої країни закордонними партнерами у російському питанні. А сама риторика мала бути різкою, влучною, прагматичною, наповненою смислами. “Донбас страждає від війни”, “серйозний сигнал світу” – це несерйозні слова для офіційної заяви щодо важливого для країни питання.

У цій дипломатичній битві Росія показала Україні майстер-клас із комунікацій. Адже все, що ми запам’ятали, це “позбавлений сенсу набір літер”. Повільна реакція, обрання хибних каналів комунікації, слабкий сторітелінг створили велику прогалину в іміджі українського президента на теренах дипломатії.