Державне управління справами: 15 років таємниць

Один з базових показників роботи нової владної команди – це ефективність рішень. Як і в європейських країнах будь-який посадовець мусить думати, чи приносить його робота результат Україні, чи можна цю роботу виконувати меншим коштом. Нова Україна більше не потребує тих пишних бюджетів окремих відомств, за допомогою яких можновладці  без кінця «покращували» своє життя. Нарешті, новій Україні потрібно позбутися роздутого класу чиновників, які звикли лише перекладати папірці та створювати бюрократичні складнощі для людей.

Стосується це повною мірою і Державного управління справами...

23 лютого 2000 року Леонід Кучма підписав Указ № 278, згідно з яким було створено Державне управління справами. Необхідність такого органу аргументувалась наступним чином: це «…єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, інших державних органів, вищих посадових осіб зарубіжних країн».

Для виконання покладених завдань ДУС було передано в управління об’єкти державної власності, понад 60 державних підприємств, установ, організацій та господарське товариство.

За роки бюрократичний монстр надзвичайно розрісся. У спадок від Кучми та Януковича дістались «зобов’язання» утримувати чиновників за державний кошт у найкращих умовах. Однак окрім справ Президента, тут думали ще й про медикаменти, ковбасу, горілку, ферми, автопарки, співи й танці.

Як розбудовували ДУС

У 1991 році справами Президента управляв Микола Хоменко. Секретар Адміністрації Президента України мав у підпорядкуванні просто відділ, який забезпечував усі поїздки та прийоми Леоніда Кравчука. Транспорт, приміщення для проведення заходів позичали у відповідних відомствах чи міністерствах. За такою самою моделлю схожі управління мали Верховна Рада, Кабінет Міністрів та інші держоргани.

• Державні резиденції: по вул. Лютеранська 23, «Залісся»
• Санаторний комплекс «Пуща-Озерна»
• Готель «Київський» та «Президент-готель»
• Державне авіаційне підприємство «Україна»
• Автобаза
• Підсобне сільськогосподарське підприємство «Дударків»
• Ремонтно-будівельне підприємство з виробничою базою.

Управляв на той час державним майном, що забезпечувало діяльність президента, Теренчук Петро Дмитрович. Практично був сформований компактний офіс президента, який справлявся з всіма поставленими завданнями. Однак ситуація недовго трималася в рамках виключно обслуговування діяльності першої особи.

Вже 23 лютого 2000 року Леонід Кучма сформував орган, який обслуговував  та забезпечував усім необхідним Президента України, Верховну Раду, Кабінет Міністрів, Раду національної безпеки і оборони України та іноземних вищих посадових осіб.

У підпорядкування ДУС було передано об’єкти державного майна, які практично утворювали закритий цикл комфортного життя цілої групи чиновників, найвищого рівня. Це житлові будинки, автостоянки, їдальні, готелі, гуртожитки, дитячі садочки, кримські резиденції та санаторії, підсобні господарства, друкарні, лікарня, поліклініки, будинки відпочинку «Конча-Заспа» та «Пуща-Водиця», славнозвісне «Межигір’я» та ще багато чого.

На той час єдиним позитивним моментом цієї «корпорації» було те, що державні підприємства на той час працювали на повну потужність і приносили достойний прибуток державі. Фактично Юрій Дагаєв, перший керівник ДУС, взяв за приклад російську модель ГУД і старався максимально побудувати «державу в державі». Однак особистість керівника дуже впливає на ефективність рішень, і вже в часи Ігоря Бакая ДУС почав перетворюватися на джерело надприбутків чиновників і їх царських пільг.

У 2005 році  ДУС очолив Ігор Тарасюк. Однозначно, після помаранчевої революції новий керівник збирався провести реформу в Державному управлінні справами. Про це він неодноразово сам заявляв в інтерв’ю.

Зокрема, йшлося про передачу Державної організації «Резиденції «Залісся» в підпорядкування Міністерству екології, продаж усіх збиткових підприємств, закриття державних підприємств-«одноденок», встановлення законності продажу державних об’єктів, елітних санаторіїв «Пушкіне», «Форос», «Зорі України» і пансіонату «Гліцинія», допомоги у будівництві «Лікарні майбутнього». Саме тоді готель «Дніпро» повернули в державну власність, як і готель «Україна», провели реконструкцію Будинку з химерами, розпочали ремонтні роботи в Маріїнському палаці.

Але не все із заявленого вдалося зробити, а деякі ідеї обернулися дзеркально. Так, передали Межигір’я на баланс Кабінету Міністрів, і вже тоді ширилися чутки, що його готують для певної особи.

«Зоряний» ДУС

Якщо коротко охарактеризувати роботу ДУС в три етапи – при Кучмі, Ющенкові та Януковичі, то перший – накопичувач, другий, - управлінець, і третій – «усе державне то моє!»

Андрій Кравець максимально забезпечував усі забаганки Януковича за рахунок держави. Бюджет ДУС тих років був просто захмарним. Перельоти Януковича коштували українцям 42 млн на рік. Чого вартує будівництво та ремонт будинків у «Синьогорі». Близько 2 мільйонів доларів  було витрачено на те, щоб Янукович відсвяткував там один раз Різдво.

Екс-керівник ДУС умів приватизовувати державне майно: кінотеатр «Зоряний», Межигір’я, мисливські угіддя в Сухолуччі, орендовані за рахунок держави літаки, автомобілі. Державні підприємства заганялись у збитки заради того, щоб подешевше потім їх продати. ДУС практично перетворили на свою власність. За 4 роки його роботи Державне управління справами стало одіозною структурою з найвищим рівнем засекреченості.

Офіс Президента

Сьогоднішня візія реформи в ДУС абсолютно прозора і логічна. Державне управління справами перетвориться виключно на офіс Президента. Не повинно бути зайвих об’єктів власності чи підприємств, які не призначені для обслуговування Першої особи. Питання: що ж робити зі спадком, який ми отримали? Звісно, що не є виходом – негайно продати за копійки, як дехто цього вимагає. Маємо бути економістами, а не популістами: економічна ситуація не є оптимальною для продажу активів.

Загалом після повної інвентаризації та економічного аналізу стало очевидно, що збиткові підприємства під управлінням ефективних менеджерів сьогодні виходять на позитивну динаміку. Приклад показників Житомирського горілчаного заводу якнайкраще демонструє цю тенденцію. Його постійно намагались виставити неприбутковим. Чистий прибуток за 2011 рік склав 320 тисяч гривень. За 2012 рік – 400 тисяч гривень, за 2013 – 354 тисячі. А 2014 рік – практично 1 мільйон гривень.

Та сама ситуація з Залом офіційних делегацій, де після призначення відповідального керівництва прибутки суттєво зросли.

Директор «Українського дому» зумів відремонтувати, привести до ладу всі приміщення та ще й  за четвертий квартал 2014 року отримати чистий прибуток 2,3 мільйони гривень. Всі залучені експерти впевнені, що більшість підприємств ДУС можна підняти з колін вже найближчим часом.

Оскільки для продажу сьогодні умови не прийнятні, то необхідно вивести підприємства на ефективну роботу, та втримати їх в позитивній динаміці до перших позитивних зсувів в економіці.

Водночас маємо пам’ятати: закон забороняє ДУС продавати будь-які об’єкти, процедура йде винятково через Кабінет Міністрів та Фонд держмайна. Деякі об’єкти необхідно вилучити  зі списку заборони до продажу, і відповідне рішення потребує голосування Верховної Ради України. Саме тому 15 січня Кабмін вніс на голосування законопроект щодо виключення більше тисячі держпідприємств з переліку тих, які не підлягають приватизації; однак депутати повернули його на доопрацювання.

Поки чекаємо на відповідальне рішення парламенту, не маючи змоги продавати – передаємо з балансу на баланс. Більше 50-ти автомобілів, вертольоти - в зону АТО, максимально відкрили лікарню «Феофанія» для поранених військових, «Пущу-Озерну» - для переселенців, там же розмістили Перший медичний волонтерський батальйон. Від ДАП «Україна» передали 2 літаки в Музей авіації, готується до передачі колишній борт №1 ІЛ-76, зменшили кількість закріпленого автотранспорту за чиновниками, зняли фінансування з дерджач, заселяємо туди простих людей, відкрили доступ до резиденцій. Однак це тактичні кроки, направлені на швидке, небюрократичне, вирішення проблем суспільства.

Отже, позиція Голови держави - після 15 років накопичення та секретності Державне управління справами не може сьогодні існувати лише для себе та вищого політичного класу. Робота має бути спрямована на наповнення бюджету держави, максимальну економію бюджетних видатків, водночас відкритість, доступність і допомогу кожному українцю.