Заміна сторони у зобов’язанні: що варто знати

Правовий механізм заміни сторони у зобов’язанні набув широкої популярності при здійсненні господарської діяльності та захисті власних інтересів. Його використовують при невиконанні стороною своїх зобов’язань, при ліквідаці

Правовиймеханізм заміни сторони у зобов’язаннінабув широкої популярності при здійсненнігосподарської діяльності та захистівласних інтересів. Його використовуютьпри невиконанні стороною своїхзобов’язань, при ліквідації підприємствчи заміні, або ж за бажанням кредитора,навіть якщо кредитор не порушував умовидоговору тощо.

У першучергу хочемо звернути увагу на те, щозаміна сторони в зобов’язанні можливау будь-якому зобов’язанні, якщо це прямоне заборонено відповідним закономта/або договором.Слід пам’ятати, що загальні правилащодо заміни сторони у зобов’язанніпередбачені у Главі 47 ЦКУ, а замінасторони в фінансовому зобов’язанні,тобто договір факторингу (фінансуванняпід відступлення права грошової вимоги),регулюється Главою 73 ЦКУ.

Вище зазначениминормами передбачається, що за бажаннямоднієї сторони (зазвичай це кредитор)та в деяких випадках за згодою іншоїсторони (якщо це заміна боржника, абодоговором передбачено, що замінакредитора відбувається виключно післяпогодження цього з іншою стороною взобов’язанні) може бути проведенозаміну сторони у зобов’язані.

Глава 47ЦКУ передбачає можливість заміни яккредитора, так і боржника. Ст. 512 ЦКУвизначає перелік підстав заміни кредиторав зобов’язанні, який не є вичерпним.При заміні сторони в зобов’язанні слідзвернути увагу на те, що правочин наоснові якого здійснюється замінасторони, має вчинятись в тій самій формі,що і основний правочин, і якщо основнийправочин вчинявся і підлягав державнійреєстрації, то і правочин по заміністорони також підлягає обов’язковійдержавній реєстрації (ст. 513 ЦКУ).

Дляпроведення заміни кредитора, згодаборжника на таку заміну не обов’язкова,якщо інше не визначено договором чизаконом.Після заміни кредитора, від первісногокредитора до нового кредитора, переходятьвсі права первісного кредитора в повномуобсязі (ст. 514 ЦКУ).

Нажальчинним законодавством чітко неврегульована процедура сповіщеннякредитора про заміну сторони взобов’язанні, наприклад, хто маєсповіщати боржника про заміну кредиторав зобов’язанні та строки такогоповідомлення. Разом з тим, ст. 516 ЦКУвизначає, що новий кредитор несе ризикнастання для нього несприятливих умов,якщо боржник не був письмово повідомленийпро заміну сторони у зобов’язанні.Такими ризиками можуть бути виконанняборжником зобов’язання на користьпервісного кредитор. Отже, для забезпеченнявиконання боржником свого зобов’язанняна користь нового кредитора, рекомендуємописьмово сповістити про це боржникаабо скласти трьохсторонню угоду,якщо договором не передбачений іншийпорядок заміни сторони у зобов’язанні.У разі якщо ж боржника письмово несповістили про факт заміни кредитора,то виконання боржником свого зобов’язанняна користь первісного кредитора будевважатись виконаним належним чином,або ж взагалі договір відступленняправа вимоги по договору може бутивизнаний недійсним. Підтвердженнямцього може служити ПостановаВищого Господарського Суду України від27 травня 2015 року по справі № 910/6098/14.В наведеному випадку Вищий ГосподарськийСуд України звернув увагу на те, щосудами попередніх інстанцій було не докінця з’ясовано всі обставини справи,зокрема чи був боржник письмовоповідомлений про факт переуступки прававимоги по договору. А від так, рішеннясудів попередніх інстанцій булоскасовані, а справа була передана нановий розгляд в суд першої інстанції.

Окрімцього Главою 47 ЦКУ також передбаченаможливість проведення заміни боржникау зобов’язанні. На відміну від процедуризаміни кредитора, де згода боржника натаку заміну не є обов’язковою, то призаміні боржника в зобов’язанні згодакредитора на таку заміну обов’язкова.

Іншоюформою заміни сторони в зобов’язанніє укладеннядоговору факторингу,що має свої особливості. Відповідно дост.ст. 4, 5 ЗУ «Про фінансові послуги тадержавне регулювання ринків фінансовихпослуг» надавати послуги з факторингу,а від так і заключення договору факторингумає право лише фінансові установи,тобто, якщо юридична особа не має статусуфінансової установи, то вона не маєправа заключати договір факторингу.Якщо ж все ж таки, юридична особа яка немає статусу фінансової установи, а неюбуло заключено договір факторингу, цеє підставою для визнання судом такогодоговору недійсним. Вимоги щодо формидоговору, а також обсяг прав які переходятьдо нового кредитора по договору факторингуаналогічні визначені в статтях 513 та514 ЦКУ. Варто зазначити, що на відмінувід договору переуступки права грошовоївимоги, договір факторингу будевизнаватись дійсним незалежно віднаявності домовленості між первіснимкредитором та боржником про заборонувідступлення права грошової вимоги,або будь якого його обмеження.

У ч. 1 ст.1077 ЦКУ зазначається, що за договоромфакторингу (фінансування під відступленняправа грошової вимоги) одна сторона(фактор) передає або зобов'язуєтьсяпередати грошові кошти в розпорядженнядругої сторони (клієнта) заплату(у будь-який передбачений договоромспосіб), а клієнт відступає абозобов'язується відступити факторовісвоє право грошової вимоги до третьоїособи (боржника). В даній нормі слідзвернути увагу на те, що таке відступленняздійснюється за плату. В такому випадкуперехід права грошової вимоги щодоборжника у нового кредитора виникаютьлише після здійснення такої оплати. Вразі, якщо плата, розмір якої бувобумовлений сторонами договоруфакторингу, не була здійснена, вважається,що у нового кредитора не має достатніхправ на здійснення вимоги по оплаті позаборгованості. На підтвердження цієїпозиції можна навести як прикладПостановуВищого Господарського Суду України №908/4929/14 від 06 липня 2015 року.В цій справі суд касаційної інстанціїзвернув увагу на те, що судами попередніхінстанцій не було з’ясовано, чи маломісце здійснення оплати новим кредиторомвідступлення права грошової вимоги. Напідставі цього, Вищий ГосподарськийСуд України прийняв рішення про поверненнясправи на новий розгляд в суд першоїінстанції, а рішення та ухвали судівпопередніх інстанцій скасував.

Отже,відступленняправа грошової вимоги- є досить поширеним явищем в сучаснійділовій сфері. Проте, слід пам’ятатипро дотримання всіх зазначених закономвимог до процедури відступлення прававимоги. Окрему увагу радимо звернутина повідомленняборжника про заміну сторони у зобов’язані,зокрема укласти трьохсторонню угодусторонами або направити боржникувідповідне повідомлення рекомендованимлистом з описом вкладення з копієюдоговору про заміну сторони у зобов’язанні.