Ділова репутація: кому це треба?

Ділову репутацію юридичної особи можна вважати її візитівкою, вона відображає престиж, рівень професійності, відповідність діяльності вимогам закону. Від ділової репутації залежить багато факторів, наприклад, зацікавленість клієнтів, привабливість для співпраці та інвестування, можливість отримання більшого доходу та виходу на нові ринки.  

Чинне законодавство не містить чіткого визначення поняття ділової  репутації,  оскільки  воно  являється  морально-етичною категорією і одночасно особистим немайновим правом, якому закон надає значення самостійного об'єкту судового захисту.

Поняття «ділова репутація» знайшло своє вираження у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1, де діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.  

Аналізуючи дане питання, також слід згадати про таке поняття, як «гудвіл», який виражає вартість ділової репутації, її економічну сторону. Відповідно до п.14.1.40. Податкового кодексу України гудвіл - це нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо.

Поняття «ділова репутація» та «гудвіл» не являються тотожними.

Відповідно до чинного законодавства у юридичної особи є такі права, як недоторканність ділової репутації, таємниця кореспонденції, право на інформацію, а також на інші немайнові права, що можуть їй належати. Діловою репутацією є особисте немайнове благо, що охороняється цивільним законодавством.

Кожна особа має право звернутись до суду для захисту свого немайнового чи майнового права та інтересу, права на свободу інформації, а якщо їй було завдано моральної чи матеріальної шкоди. Безпосередньо сам захист ділової репутації здійснюється у судовому порядку у вигляді окремого (спростування неправдивої інформації) та позовного (відшкодування немайнової шкоди) проваджень. 

Позивач (заявник) може вимагати від відповідача здійснити спростування поширеної ним неправдивої інформації, надати відповідь (висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин) чи відшкодувати немайнову шкоду. Ці вимоги можуть бути об’єднаними.

При поданні позову щодо захисту ділової репутації, слід чітко розуміти, яка саме інформація є порушенням прав особи, а також надати відповідні докази порушень.

Так, суд відмовив у задоволені позовних вимог за справою 5020-833/2012 щодо стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що висловлені думки сторін в іншій судовій справі не є розповсюдженням недостовірної інформації. Така інформація є доказом, який було досліджено у судовому засіданні сторонами та судом. В такому випадку дана інформація не може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації. 

У справі 905/4159/13 – судом було прийнято рішення зобов’язати особу спростувати недостовірну інформацію, внаслідок доведення позивачем факту розповсюдження   неправдивої інформації, що підриває імідж і ділову репутацію компанії.  

Отже, радимо бути уважними при розповсюдженні інформації стосовно третіх осіб, а при можливості – отримати згоду на таке розповсюдження. Так як кожна особа має право на захист честі, гідності та ділової репутації, у тому числі шляхом звернення до суду з вимогою щодо відшкодування шкоди порушником.