Заморожений конфлікт на Донбасі - це краще, ніж те, що пропонує Олланд

Вчорашній виступ президента Франції Франсуа Олланда на пленарному засіданні Парламентської Асамблеї Ради Європи, безумовно, обурив українську громадськість, оскільки політик зазначив, що для виконання Мінських домовленостей спочатку повинні пройти вибори на території так званих ДНР та ЛНР, а лише потім має відбутися відновлення українського контролю над кордоном. У даній ситуації варто зауважити, що така думка не є новою, її неодноразово висловлювали й раніше, наприклад, міністр закордонних справ Франції Жан-Марк Еро. Можна припустити, що обурення викликала не стільки сама ідея, а скільки її багаторазове публічне повторення та педалювання.

            Фактично, такий стан справ засвідчує те, що західні партнери до цього часу не володіють чітким планом ефективної реалізації мирного процесу на Донбасі. Точніше, на їхню думку єдиним варіантом є формула «спочатку вибори, а потім – кордон». Але Брюссель відмовляється враховувати факт того, що вона не є прийнятною для Києва навіть суто з юридичної точки зору, оскільки одразу ж породжує питання щодо того, яким чином організовуватиметься процес волевиявлення, якщо на території квазіреспублік не діють ні українські органи державної влади, ні законодавство. Ситуація з так званими «праймеріз» чітко демонструє, який характер матимуть такі «вибори». Більше того, до їх організації, безумовно, долучиться Російська Федерація, що взагалі не є прийнятним, оскільки підриває саму логіку мирного процесу й дозволяє іноземній державі фактично встановлювати свою юрисдикцію на українській території.

            Загалом, можна зробити висновок, що ЄС прагне в будь-який спосіб залагодити конфлікт на Донбасі, оскільки боїться його «заморожування». У даному випадку для України навіть такий стан справ буде значно вигіднішим, ніж проведення виборів до встановлення контролю над кордоном. Так, за умов «замороженого» конфлікту продовжуватиме зберігатися патова ситуація й існуватимуть квазіреспубліки. Але якщо Російській Федерації вдасться провести вибори на Донбасі за власними правилами, то Україна отримає готового «троянського коня». Київ буде змушений визнати результати організованого і проведеного під керівництвом Москви «волевиявлення» та інкорпорувати до свого складу структури, які фактично не будуть йому підконтрольні. Тому за такої ситуації навряд чи можна говорити про адекватне вирішення конфлікту, оскільки, щонайбільше, будуть зняті його симптоми, але джерело залишатиметься, що в подальшому й використовуватиметься Росією задля постійного тиску на Україну.