"Скіфське золото" як засіб російської пропаганди

Стало відомо, що 14 грудня 2016 року Окружний суд Амстердаму винесе рішення за позовом України до музею Алларда Пірсона стосовно повернення колекції скіфського золота, яке було надане йому чотирма кримськими музеями для проведення виставки з лютого по травень 2014 року. Саме в цей проміжок часу відбулася анексія Криму Російською Федерацією. Відповідно, виникла проблема щодо того, кому повертати золото. Чотири музеї апелюють до угод, укладених з музеєм Алларда Пірсона, за якими експонати належать їм. Українська сторона, посилаючись на чинну нормативно-правову базу, вказує на те, що дані предмети мистецтва є власністю держави, а раніше згадані установи виступають лише як їх зберігачі. Тому враховуючи, що півострів перебуває в окупації, експонати повинні бути передані Національному музею історії.

            На перший погляд, ця ситуація не є суттєвою на фоні Мінських переговорів, питання впровадження візового режиму для громадян РФ, розгляду державного бюджету на 2017 рік і т. і. Але насправді вона має важливе символічне значення. Варто розуміти, що в даному випадку йде мова не лише про матеріальну складову, а й про престиж України на міжнародній арені, її здатність відстояти надбання власної історії. Це підкреслюється тим, що Росія, яка офіційно не є стороною конфлікту, фактично стоїть за потугами чинного керівництва вище зазначених музеїв окупованого півострову. Такий статус вона використовує для того, щоб протягувати думки стосовно «мінливості» та «кон’юнктурності» українського законодавства. Тобто, мається на увазі те, що Київ, будучи зацікавленою стороною, змінює власну нормативно-правову базу для набуття вигідної позиції у справі.

            Таким чином, у черговий раз можна переконатися, що гібридна війна Росії проти України не обмежується лише розв’язанням збройного конфлікту на Донбасі. Фактично, для її ведення використовуються будь-які інформаційні приводи або наявні суперечності. Більше того, слід звернути увагу, що справа зі скіфським золотом розгортається в Нідерландах. Незважаючи на те, що уряд даної держави не бере участі у процесі (Окружний суд Амстердаму заборонив таке втручання), Росії достатньо лише самої назви країни задля створення асоціацій, пов’язаних з авіакатастрофою Boeing 777 на території Донецької області. Відповідно, в такий спосіб Кремль дискредитує Україну не лише в очах своїх громадян, а й активно культивує її негативний образ серед підданих Нідерландів. Це, безумовно, має вплив на ратифікацію урядом останніх Угоди про асоціацію України з ЄС.