Умиротворення кримського фашизму

Сьогодні Мін’юст РФ офіційно задовольнив клопотання кримського прокурора про заборону діяльності Меджлісу на території півострова. Таким чином, політичні права кримських татар фактично були знищені окупаційною адміністрацією.

Не дивлячись на репресії проти корінного населення Криму, які систематично тривають з початку анексії української території, питання окупованого півострова все далі відходить з порядку денного світової політики. І якщо посилення обстрілів на Донбасі викликає бодай занепокоєння у світових лідерів, то зникнення проукраїнських активістів і цькування кримськотатарського народу в Криму чомусь не є приводом навіть для додаткової стурбованості впливових політиків і дипломатів. Тому не можна не погодитися зі словами Рефата Чубарова про те, що Путін поводиться в Криму настільки брутально, наскільки дозволяє світова спільнота. Не більше, не менше.

З того, що сьогодні відбувається в Криму, випливає кілька очевидних істин. По-перше, світ хоч переважно і засуджує анексію Криму Росією, на практиці повністю ігнорує наслідки окупації. Якщо за сам факт анексії Москву покарали санкціями, то жодних дій щодо злочинної політики РФ після захоплення Криму ми так і не побачили. По-друге, ніякої червоної межі для протиправних дій Росії просто не існує. Те, на що міжнародна спільнота спромоглася на даний момент, і є червоною лінією її можливостей. У Кремлі цей факт дедалі краще усвідомлюють, тому жодних передумов для згортання російської агресії в усіх її проявах нині немає.

Світ продовжує умиротворення агресора, крім словесних закликів більше ніяк не впливаючи на Росію. І небезпека культивування такого сценарію полягає в тому, що настане момент, коли відмовитися від підтримки України у протистоянні з РФ світу буде вигідніше не тільки з практичної, але й з моральної точки зору, оскільки тривале поєднання фактичної бездіяльності з деклараціями захисту українського суверенітету поступово руйнують авторитет провідної ролі Заходу у світових геополітичних процесах.