Український мед в європейській опалі

Від учора було припинено видачу сертифікатів на поставки вітчизняного меду до країн ЄС. Причиною блокування експорту стала заява однієї з чеських компаній про виявлення в українській продукції заборонених протимікробних антибіотиків. Зі свого боку, українська фітосанітарна і ветеринарна служба пообіцяла якомога швидше розібратися в інциденті, оскільки Україна як один з найбільших світових експортерів меду дуже зацікавлена в постачанні відповідної продукції   європейським споживачам.

Звісно, рано робити остаточні висновки до появи результатів лабораторних перевірок, однак передісторія «медової» проблеми дає привід вбачати в ній чіткий політичний слід. І ось чому.

Ще в листопаді минулого року в медовій продукції чеської фірми-постачальника Vcelpo було виявлено заборонені в ЄС речовини. Спочатку компанія, яка належить чеській Спілці бджолярів, стверджувала, що продає мед саме чеського походження. Але тепер керівник підприємства Панайотіс Маргарітопулос почав переконувати, ніби в усьому винна продукція українського виробництва, яку компанія домішувала до чеського меду і продавала під власною маркою. Опустимо той момент, що такі дії є незаконними, і лише зауважимо, що в самій Спілці бджолярів Чехії не мають достовірних даних про шкідливість саме українського меду і не поспішають звинувачувати українських виробників.

Та найцікавіше в іншому. Попри те, що джерело постачання забороненого меду не встановлене, президент Чехії Мілош Земан вже зробив публічну заяву, в якій зажадав припинити імпорт даного товару з України. При цьому, згідно з чеською Конституцією, президент не визначає економічну політику держави, іншими словами, ця проблема взагалі його не стосується. До того ж локальний скандал на рівні одного підприємства навряд вартий уваги очільника країни.

Пояснити подібний вчинок було б і справді непросто, якби не фігура Земана – одного з найбільш проросійських і холодно налаштованих до України лідерів у Європі. Очевидно, що заява президента матиме свій негативний відбиток на іміджі українських виробників на європейському ринку, що є не найкращим початком для функціонування зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Хочеться сподіватися, що ця маленька шкода не обросте економічно небажаними наслідками, але з політичної точки зору сигнал неприємний. Він показує, що навіть після введення в дію ЗВТ Україна-ЄС в роботу по дискредитації товарних брендів України включаються європейські друзі Москви. Тому наше завдання полягає в тому, аби максимально оперативно реагувати на подібні інциденти і, звісно, відгородити європейського споживача від чорного піару бар’єром високої якості української продукції.