Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
28.03.2012 15:41
Міняю п’ятьох юристів на одного фрезерувальника…
…або про найсоціальнішу із усіх ініціатив Президента Януковича
Доки сплеск коментарів щодо соціальних ініціатив Президента Януковича дещо втамувався, з них можна зробити кілька висновків.
Перший, зрозумілий і очевидний – найбільшої уваги експерти, політики, журналісти приділили пропозиціям Президента щодо допомоги пенсіонерам, військовим, інвалідам, дітям тощо. Зрозумілий, тому, що ці категорії наших співгромадян є соціально незахищеними. Так прийнято вважати, і ми до цього звикли, АЛЕ тут виникає
другий висновок-запитання: а що, випускники інститутів, коледжів, ПТУ, молодь, одним словом, є соціально захищеними? Чомусь оглядачі й експерти не дуже заглиблюються в цей напрямок озвучених В. Януковичем ініціатив. Хоча й сам Президент порушив це питання чи не в числі перших.
Ризикну сказати: молодь, особливо в момент працевлаштування на перше робоче місце, потребує не меншої уваги і допомоги від держави, аніж пенсіонери чи афганці. Більше того, для держави вирішення цієї проблеми так само важливо, як і для молоді. Бо «… з огляду на загрози демографічної кризи і старіння населення України, нові робочі місця повинні вирішити завдання забезпечення потреб не лише працюючих, а й зростаючої кількості пенсіонерів. Тобто, нові робочі місця повинні забезпечувати вищу, ніж сьогодні, продуктивність праці та великі надходження до бюджету пенсійної системи».
Декілька цифр.
Частка непрацевлаштованих випускників вишів у 2011 році в Україні становила понад 17 відсотків. Частка молодих людей, які не працюють і не вчаться, в Україні становить майже 19 відсотків. У 2011 році на обліку у державній службі зайнятості перебувало 94,1 тисячі випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів.
Спрощено, проблем дві. З одного боку, роботодавці шукають досвідчених працівників, а досвіду роботи у молоді, яка щойно завершила навчання, ще немає. Отже, постає проблема першого робочого місця. З іншого боку, на ринку праці існує значний дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили: випуск навчальними закладами фахівців з вищою освітою більше ніж удвічі перевищує випуск робітничих кадрів. Станом на грудень 2011 року в середньому по Україні на 1 посаду економіста претендувало 40 фахівців, на посаду бухгалтера - 21, юриста – 20. Водночас потреба у лікарях становила 3 особи на місце, у електрозварниках на автоматичних та напівавтоматичних машинах та фрезерувальниках - 2 особи на місце.
Схожа ситуація на Сумщині. За словами директора обласного центру зайнятості Володимира Підлісного, наяву «перевиробництво» юристів, бухгалтерів, економістів, операторів комп’ютерного набору: на кожне вакантне місце претендують по кілька десятків осіб. Водночас, потрібно понад 50 фрезерувальників, 102 токарі-напівавтоматники, 28 свердлувальників, 17 слюсарів-ремонтників. Їх або в кілька разів менше за потребу, або ж ті, хто претендує на працевлаштування, явно «застаріли» за своєю фаховістю.
Отже, ситуацію очевидно треба виправляти, і негайно. Бо якщо молода людина 18-20 річного віку не стає працівником – жодні реформи пенсійної системи не допоможуть, наявних сьогодні пенсіонерів «годувати» буде просто нікому. Тому, знову повторю, ініціатива щодо працевлаштування молоді – ключова, основоположна. Найсоціальніша.
Що цікаво, не треба вигадувати велосипед. Достатньо лише перетворити на реальність задекларовані плани:
- залучати до формування державного замовлення для навчальних закладів місцеві органи влади та роботодавців. Замовлення має залежати від потреб економіки, а не від можливостей освітніх закладів;
- запровадити стажування студентів та учнів профтехучилищ у роботодавця певний період під час навчання;
- передбачити для роботодавців, які працевлаштовують молодь, такі ж податкові, фінансові стимули, як у випадках з інвалідами, сиротами. Це можна робити за рахунок Фонду соціального страхування на випадок безробіття (можливо зменшення внеску), Фонду соціального захисту інвалідів (безвідсоткова позика) тощо.
В іншому випадку, ми стимулюватимемо будівничу галузь, розвиватимемо іпотеку – а будувати буде нікому. Ми будемо залучати інвесторів, створювати технологічні виробництва й робочі місця, а заповнювати їх буде ніким. Ми будемо встановлювати соціальні стандарти для вразливих верств населення, а хто забезпечить наповнення бюджету?
Тож, як на мене, серед інших ініціатив Президента, працевлаштування молоді, створення нових робочих місць – питання № 1. Як для обговорення, так і для дій.
Перший, зрозумілий і очевидний – найбільшої уваги експерти, політики, журналісти приділили пропозиціям Президента щодо допомоги пенсіонерам, військовим, інвалідам, дітям тощо. Зрозумілий, тому, що ці категорії наших співгромадян є соціально незахищеними. Так прийнято вважати, і ми до цього звикли, АЛЕ тут виникає
другий висновок-запитання: а що, випускники інститутів, коледжів, ПТУ, молодь, одним словом, є соціально захищеними? Чомусь оглядачі й експерти не дуже заглиблюються в цей напрямок озвучених В. Януковичем ініціатив. Хоча й сам Президент порушив це питання чи не в числі перших.
Ризикну сказати: молодь, особливо в момент працевлаштування на перше робоче місце, потребує не меншої уваги і допомоги від держави, аніж пенсіонери чи афганці. Більше того, для держави вирішення цієї проблеми так само важливо, як і для молоді. Бо «… з огляду на загрози демографічної кризи і старіння населення України, нові робочі місця повинні вирішити завдання забезпечення потреб не лише працюючих, а й зростаючої кількості пенсіонерів. Тобто, нові робочі місця повинні забезпечувати вищу, ніж сьогодні, продуктивність праці та великі надходження до бюджету пенсійної системи».
Декілька цифр.
Частка непрацевлаштованих випускників вишів у 2011 році в Україні становила понад 17 відсотків. Частка молодих людей, які не працюють і не вчаться, в Україні становить майже 19 відсотків. У 2011 році на обліку у державній службі зайнятості перебувало 94,1 тисячі випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів.
Спрощено, проблем дві. З одного боку, роботодавці шукають досвідчених працівників, а досвіду роботи у молоді, яка щойно завершила навчання, ще немає. Отже, постає проблема першого робочого місця. З іншого боку, на ринку праці існує значний дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили: випуск навчальними закладами фахівців з вищою освітою більше ніж удвічі перевищує випуск робітничих кадрів. Станом на грудень 2011 року в середньому по Україні на 1 посаду економіста претендувало 40 фахівців, на посаду бухгалтера - 21, юриста – 20. Водночас потреба у лікарях становила 3 особи на місце, у електрозварниках на автоматичних та напівавтоматичних машинах та фрезерувальниках - 2 особи на місце.
Схожа ситуація на Сумщині. За словами директора обласного центру зайнятості Володимира Підлісного, наяву «перевиробництво» юристів, бухгалтерів, економістів, операторів комп’ютерного набору: на кожне вакантне місце претендують по кілька десятків осіб. Водночас, потрібно понад 50 фрезерувальників, 102 токарі-напівавтоматники, 28 свердлувальників, 17 слюсарів-ремонтників. Їх або в кілька разів менше за потребу, або ж ті, хто претендує на працевлаштування, явно «застаріли» за своєю фаховістю.
Отже, ситуацію очевидно треба виправляти, і негайно. Бо якщо молода людина 18-20 річного віку не стає працівником – жодні реформи пенсійної системи не допоможуть, наявних сьогодні пенсіонерів «годувати» буде просто нікому. Тому, знову повторю, ініціатива щодо працевлаштування молоді – ключова, основоположна. Найсоціальніша.
Що цікаво, не треба вигадувати велосипед. Достатньо лише перетворити на реальність задекларовані плани:
- залучати до формування державного замовлення для навчальних закладів місцеві органи влади та роботодавців. Замовлення має залежати від потреб економіки, а не від можливостей освітніх закладів;
- запровадити стажування студентів та учнів профтехучилищ у роботодавця певний період під час навчання;
- передбачити для роботодавців, які працевлаштовують молодь, такі ж податкові, фінансові стимули, як у випадках з інвалідами, сиротами. Це можна робити за рахунок Фонду соціального страхування на випадок безробіття (можливо зменшення внеску), Фонду соціального захисту інвалідів (безвідсоткова позика) тощо.
В іншому випадку, ми стимулюватимемо будівничу галузь, розвиватимемо іпотеку – а будувати буде нікому. Ми будемо залучати інвесторів, створювати технологічні виробництва й робочі місця, а заповнювати їх буде ніким. Ми будемо встановлювати соціальні стандарти для вразливих верств населення, а хто забезпечить наповнення бюджету?
Тож, як на мене, серед інших ініціатив Президента, працевлаштування молоді, створення нових робочих місць – питання № 1. Як для обговорення, так і для дій.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Репродуктивні права людини: судова практика Верховного Суду Леся Дубчак вчора о 16:18
- Чому ми майже програли інформаційну війну Росії у Польщі Михайло Стрельніков вчора о 12:09
- Безпека як стратегія стійкості в 10 кроках Ігор Шевцов вчора о 09:16
- Кризові комунікації: як слова можуть врятувати репутацію і бізнес Олександр Скнар 18.09.2025 16:18
- Сексуальний компас. Як еволюція обирає партнера Ольга Духневич 18.09.2025 10:50
- Багатство і задоволення життям: чому важливі баланс та усвідомлений вибір Олег Вишняков 17.09.2025 13:29
- Делегування продажів: 5 інструментів, що знімають навантаження з власника бізнесу Олександр Висоцький 17.09.2025 11:00
- А "осадочек" лишився. Або три питання до держави через справу Archer Галина Янченко 16.09.2025 14:37
- Як зробити зустрічі ефективними: правила, що економлять час і дають результат Олександр Скнар 16.09.2025 09:20
- Синдром 3I/ATLAS Володимир Стус 15.09.2025 21:34
- Сайт як стратегічний сейлз-інструмент: чому бізнесу потрібна власна платформа Ярослав Халецький 15.09.2025 18:27
- Висновок експерта у галузі права: правова природа та оцінка судовою практикою Леся Дубчак 15.09.2025 16:17
- Як українці тікають у світ симулякрів, коли небо стає все дірявішим Максим Гардус 15.09.2025 14:23
- Україна після розпаду СРСР: західні припущення та наслідки для економіки Сергій Дідковський 15.09.2025 13:59
- Суперфуди made in Ukraine: чи може Україна стати експортером нової "їжі здоров’я"? Наталія Павлючок 15.09.2025 08:58
Топ за тиждень
- Чому ми майже програли інформаційну війну Росії у Польщі 145
- Безпека як стратегія стійкості в 10 кроках 142
- Суперфуди made in Ukraine: чи може Україна стати експортером нової "їжі здоров’я"? 128
- Сексуальний компас. Як еволюція обирає партнера 93
- Сайт як стратегічний сейлз-інструмент: чому бізнесу потрібна власна платформа 74
Популярне
-
FT: Євросоюз готовий розморозити Угорщині 550 млн євро в обмін на підтримку нових санкцій
Фінанси 12605
-
Кохання без статусу – як зрозуміти, що ви застрягли в ситуативних стосунках
Життя 10995
-
У Росії застрелився топменеджер Umatex Group – єдиного виробника вуглеволокна
Бізнес 7434
-
Духовні застосунки в тренді. Як українська Obrio зібрала на цьому 65 млн користувачів
Технології 7331
-
Епіцентр відкриває другий торгово-розважальний центр під Києвом – фото
Бізнес 4388
Контакти
E-mail: [email protected]