Світовий досвід підтримки економіки під час кризи

Різний рівень державної підтримки у різних країнах або надає учасникам ринку переваги, або, як у випадку з Україною, ставить у заздалегідь програшне становище.

Нещодавно опубліковане дослідження міжнародного агентства Moody's продемонструвало, що пандемія коронавірусу нанесе значні збитки світовій економіці і призведе до зростання державного боргу провідних економік світу.  З метою подолання негативних наслідків, пов’язаних із світовою економічною кризою, падінням ринків, загостренням конкуренції тощо, уряди багатьох країн розробили та упроваджують програми по підтримці бізнесу та підприємств.

Різний рівень державної підтримки у різних країнах або надає учасникам ринку переваги, або, як у випадку з Україною, ставить  у заздалегідь програшне становище.  Так, влада Німеччини виділила на подолання наслідків пандемії близько третини свого ВВП. Як повідомляють ЗМІ, Німеччина оголосила про ключовий пакет заходів підтримки на загальну суму в €750 млрд. Федеральна влада запланувала, зокрема, створити стабілізаційний фонд допомоги бізнесу на €600 млрд., з яких €100 млрд. можна буде направити на прямий викуп часток у німецьких компаніях для запобігання їх поглинання іноземцями.

Ще €100 млрд. буде перераховано банку KfW на кредити бізнесу, а €400 млрд. складуть кредитні гарантії за корпоративними боргами при загрозі дефолту. Крім того, на €156 млрд. було вирішено поповнити бюджет федерального уряду (за рахунок позик) для прямої допомоги компаніям, – зокрема, третина суми піде на програму допомоги малому бізнесу і самозайнятим, які через епідемію опинилися під загрозою банкрутства: їм покладаються прямі виплати на суму до €15 тис., в залежності від розміру фірми.

Антикризовий пакет США досяг 12,4% ВВП. США стимулює економіку на $2 трлн. При цьому $500 млрд. планується перерахувати до фонду підтримки компаній, міст та штатів, з них $17 млрд. – стратегічно важливим підприємствам.

Великобританія надає кредитні гарантії на £330 млрд.  ($400 млрд.), приблизно стільки ж буде витрачено на кредитну підтримку економіки; сумарна підтримка економіки складе не менше 15% от ВВП країни. Франція підтримає економіку на 500 млрд. євро ($550 млрд.), Італія – на 340 млрд. євро ($374 млрд.); Іспанія підтримає бізнес на 200 млрд. євро ($220 млрд.), а Японія надає економіці $193 млрд. Євросоюз надає €37 млрд. для захисту економік ЄС від впливу коронавірусу. Туреччина знижує ПДВ на внутрішні авіаперевезення з 18% до 1% на три місяці, а податок на проживання відмінено до листопада. На півроку відстрочені соціальні внески для торгівлі, металургійної промисловості, торгових центрів, автомобілебудування, індустрії розваг та готельного бізнеса, виробництва продуктів харчування, напоїв, текстилю, а також для організації заходів.

Розуміючи важливість швидкого відновлення власної економіки, уряди практично всіх країн світу ідуть на відверто протекціоністські заходи, навіть у протиріч міжнародним зобов’язанням. При цьому, головними механізмами для допомоги бізнесу являються пільги та субсидії. Не менш важливим являється і те, що держава готова гарантувати виплати по кредитам бізнесу. На думку іноземних фахівців, ці заходи дозволять якщо не подолати наслідки кризи, то значно зменшити її вплив.

Українські кризові фактори

Згідно з оцінкою КМУ, падіння ВВП за підсумками 2020 року очікується на рівні 4,8% і на 7,7% згідно з МВФ. Відповідно, країна прогнозовано відчує вплив негативних соціально-економічних наслідків у вигляді падіння доходів бюджету, бізнесу, приросту населення, заморозки інвестицій і нових проектів, росту безробіття та бідності, підвищення злочинності.

Одним із найбільш важливих економічних факторів української економіки є становище гірничо-металургійного комплексу. ГМК та пов’язані з ним галузі складають біля 12% ВВП (408 млрд. грн.). За підсумками 2019 р., це частка у 28% експорту, що складає $13 млрд. При цьому, підприємства ГМК забезпечують роботою та доходами біля 600 000 працівників та членів їх сімей, а також працівників суміжних підприємств постачальників товарів (робіт, послуг). Тобто біля 10% податків з доходів, ЄСВ, військового збору в країні сплачуються працівниками ГМК. Також ГМК забезпечує стабільне споживання стратегічних товарів (робіт, послуг) державних підприємств природних  монополістів (електроенергія, вугілля, природний газ, ПММ, залізниці, морські перевезення, корисні копалини та інше).

Окремий український шлях 

В той час, коли уряди інших країн намагаються запобігти масовому банкрутству та зростанню безробіття, вітчизняні чиновники роблять все із точністю навпаки. Зрозуміло, що фінансові можливості України не можна порівнювати із провідними економіками світу, але, окрім матеріальної підтримки, існують і безресурсні методи, які можуть передбачати застосування грамотних управлінських рішень, зниження державного тиску на бізнес, встановлення чітких правил взаємовідносин (тарифів на товари, роботи, послуги) між споживачами та підприємствами – державними монополістами, а також спрощення заходів фіскального, митного контролю тощо.

Натомість, бізнес та інвестори не відчувають жодних позитивних змін. Зберігається немотивований податковий тиск, захмарний рівень корупції чиновників та правоохоронців. Продовжується практика перекладання на бізнес проблем, породжених неефективним керуванням економікою.

Чого лише варта історія з відмовою держави від прийнятих на себе зобов’язань щодо інвесторів по «зеленій енергетиці». Більше того, уклавши з частиною інвесторів меморандум, згідно якого зменшуються виплати гарантовані законом, Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, з 1 серпня 2020 року збільшила тариф НЕК «Укренерго» на передачу електроенергії на 54,6%. Таке підвищення здійснене з метою покладення на непобутових споживачів тягаря із сплати у складі тарифу на передачу електроенергії грошових коштів, що будуть направлені державою на виконання  спеціальних зобов’язань перед інвесторами «зеленої енергетики». Таким чином, державою протиправно порушується принцип формування ціни на послугу, що включає в себе елемент ціноутворення, який не пов'язаний з даною послугою, та порушується принцип недопустимості перехресного субсидування, що, по суті, відбувається, коли гроші непобутових споживачів електроенергії через Укренерго та ДП «Гарантований покупець» перетікають до кишень інших суб’єктів господарювання – підприємств «зеленої енергетики».

Наслідком цих дій являється підвищення цін на товари, роботи, послуги, оренду нерухомості в масштабах усієї країни, що неодмінно торкнеться кожного. Особливо тяжкі наслідки можуть торкнутися енергоємних підприємств. 

Наприклад, у собівартості продукції ТОВ «Побузький феронікелевий комбінат» близько 35,54% припадає на електроенергію, тож чергове підвищення тарифу на передачу електроенергії означає десятки мільйонів гривень переплати за частину послуги з її передачі, що фактично не надається та містить ризики згортання соціально-економічних, природоохоронних програм та в цілому призупинення металургійного виробництва. Подібна ситуація із іншими підприємствами: крім металургійних підприємств, постраждають і інші галузі економіки.

Окрема історія – з укладенням нового публічного договору з Українською залізницею. На протязі року, при наявності суттєвих зауважень з боку підприємств, бізнес-асоціацій, рекомендацій Антимонопольного комітету України, монополіст із залізничних перевезень із упертістю, яка гідна іншого застосування, намагається нав’язати споживачам послуг вантажного перевезення кабальні умови із залізничного перевезення. Договором приєднання передбачені як суттєвий ріст тарифів, так і штрафи. При цьому, ані попередні неодноразові підвищення послуг перевезення, ані зріст тарифів УЗ більше чим на 14% у 2019 г. суттєво не вплинули на підвищення якості послуг з перевезення, наявності достатньої кількості вагонів та тяги.

Також не сприяють розвитку портової інфраструктури та якості надання послуг високі – у порівняні з іншими іноземними портами в чорноморському  регіоні – портові збори. Завищена у кілька разів вартість доставки товарів робить наші порти непривабливими для вантажовідправників для масштабних інвесторів, а також негативно впливає на вартість вантажів для українських споживачів.

Це лише декілька прикладів із тієї маси проблем, з якими зіштовхується бізнес кожен день; фактично, за умов бездіяльності держави, він змушений виживати, зберігати трудові колективи, сплачувати податки та збори. В даних умовах є очевидним, що матеріальна підтримка бізнесу державою не є обов’язковою: бізнес очікує застосовування ефективної економічної політики та прийняття кваліфікованих управлінських рішень щодо підвищення конкурентоздатності українських підприємств. Натомість, як ми бачимо, держава не надає бізнесу як матеріальної підтримки так і не здійснює ефективних безресурсних заходів для поліпшення становища бізнесу та інвесторів в інтересах України і суспільства.