Стаття 143 ТКУ – породить рабство в Україні

Саме з прийняттям статті 143 проекту нового Трудового кодексу може закріпитися рабство в Україні. Громадянам України потрібно уважно вчитатися в окремі статті нового Трудового кодексу, який пропонується прийняти згодом, як закон. Для цього ми наведемо витяг лише з одної статті проекту ТКУ. Стаття 143. Підсумований облік робочого часу (витяг з проекту ТКУ). п.3. Максимальна тривалість щоденної роботи за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати 12 годин. За наявності письмової згоди працівника допускається встановлення більшої тривалості щоденної роботи, якщо характер та умови праці передбачають періоди, коли працівник перебуває на роботі у стані очікування часу початку виконання роботи та коли працівник має можливість відпочивати протягом зміни. п.4. Максимальна тривалість роботи протягом тижня за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати 48 годин. Більша тривалість роботи протягом тижня може встановлюватися колективним договором, а якщо такий договір не укладався нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), за наявності достатніх підстав (при вахтовому методі організації робіт, на роботах, виконання яких залежить від природно-кліматичних умов тощо). Громадянам пропонується вчитатися уважно в наведені пункти статті 143, адже: - в п. 3 Чітко записано, що «…За наявності письмової згоди працівника, допускається встановлення більшої тривалості щоденної роботи, якщо характер та умови праці передбачають періоди, коли працівник перебуває на роботі у стані очікування часу початку виконання роботи та коли працівник має можливість відпочивати протягом зміни». За таким умов, роботодавець завжди знайде причину аби вибити у вас таку письмову згоду, притиснувши погрозою про звільнення з роботи вразі не згоди з роботою понад 12 годин; - в п. 4 передбачається, що «….Більша тривалість роботи протягом тижня,,,», тобто, понад 48 годин на тиждень, буде встановлюватися саме виключно нормативним актом роботодавця. Таке право надається роботодавцю згідно статті 13 ТКУ, де в п. 2 записано, що «….Нормативні акти роботодавця приймаються ним самостійно…», а згідно п. 3. чітно записано, «Якщо колективний договір не укладено, питання, що мають бути ним урегульовані відповідно до вимог цього Кодексу, регулюються нормативними актами роботодавця, погодженими з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі їх відсутності роботодавець самостійно приймає такі акти» Враховуючи те, що вже зараз, при нині діючому Кодексу про працю України, який беззаперечно передбачає існування на підприємстві колективного договору і профспілкової організації, на багатьох підриємствах такі колективні договори не укладаються, а профспілкові організації не створюються із-за супротиву роботодавців, все це і відкриває «зелене світло» роботодавцю самому встановлювати правила формування трудових відносин… Це ї є початком рабства в Україні…