Природоохоронний виклик: Чому заповідна справа в Україні потребує нового імпульсу?

Аналіз динаміки розширення природно-заповідного фонду (ПЗФ) України за підсумками 2025 року вказує на критичне сповільнення темпів формування екологічної мережі.

Попри євроінтеграційні зобов’язання та стратегічне значення збереження біорізноманіття, кількісні показники року демонструють необхідність системного перегляду підходів до управління галуззю.

Статистика 2025 року є тривожною для природоохоронної спільноти. За звітний період було створено 48 нових об’єктів загальною площею 1785 га. Однак, з урахуванням процедур скасування статусу, фактичний чистий приріст становить лише 1642 га.

Для порівняння, цей показник є найнижчим за останнє десятиліття. Особливу занепокоєність викликає регіональна інертність: у 15 областях України протягом року не було створено жодного нового об’єкта ПЗФ. Це ставить під загрозу виконання цілі ЄС щодо досягнення 30% заповідності до 2030 року — мети, яка залишається досяжною лише за умови консолідації політичної волі та фахової роботи на місцях.

Попри загальну негативну тенденцію, окремі регіони продемонстрували високий рівень управлінської відповідальності:

• Вінниччина стала безумовним лідером, забезпечивши створення 11 нових об’єктів.

• Донеччина, перебуваючи в зоні активних бойових дій та під постійними обстрілами, спромоглася створити 6 заказників. Це свідчить про глибоке розуміння цінності природного капіталу навіть в умовах екзистенційної загрози.

Проєктом 2025 року став ландшафтний заказник «Гарячківка» (понад 182 га цінних степових екосистем у Городківській громаді). Цей кейс став результатом ефективної синергії Української природоохоронної групи (UNCG), Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, нашої команди та органів місцевого самоврядування.

Минулого року за результатами комітетських слухань щодо збереження біорізноманіття було напрацьовано дорожню карту, яка вже перейшла в етап практичної реалізації. Ключовим інструментом стали регіональні наради для координації дій — перша з них була успішно проведена у Львівській області.

Важливим маркером фаховості є те, що більше третини площі всіх нових ПЗФ (понад 570 га) створена на основі наукових та експертних розробок UNCG та інших громадських організацій. Це підтверджує тезу: результативність прямо залежить від якості фахового партнерства між державним та неурядовим секторами.

Ми маємо чітко усвідомлювати: охорона природи не є питанням «післявоєнного відновлення». Збережена екосистема — це фундамент національної безпеки та невід'ємна складова нашого європейського майбутнього.

2026 рік має стати періодом відновлення природоохоронної динаміки.