Про відповідальність після валютної лібералізації

Два місяці тому набуло чинності нове валютне законодавство, яке передбачає для бізнесу суцільні послаблення та вносить зміни в 25-річні валютні устої. Але чи все так добре?

Сьогодні я хотів би детально обговорити зворотній бік медалі – відповідальність з боку посадових осіб та (яка теж змінилась, як і інші аспекти нового валютного законодавства), а саме про декілька ключових нюансів, які змінились кардинально.

Мова іде про нормативне регулювання питань відповідальності, пов’язаної з валютним регулюванням. Раніше норми щодо відповідальності фізосіб за порушення валютного законодавства містилися в Декреті про валютне регулювання і в КУпАПі (Кодексі про адміністративні правопорушення). Декрет передбачав відповідальність у вигляді фінансових санкцій, а КУпАП – адміністративні штрафи.

Нове валютне законодавство скасувало норми Декрету, тобто фінансові санкції. Тепер відповідальність фізосіб за порушення валютного законодавства передбачена тільки в КУпАП, а це – виключно адміністративні штрафи.

Адміністративні ж штрафи за валютні порушення можуть накладати лише суди. І тепер до накладення санкцій ані регулятор, ані податкова (чи поки що – ДФС) не матимуть ніякого відношення. Це хороша новина, оскільки оскаржити вже прийняте рішення НБУ або ДФС в суді важче, ніж адмін. штраф.

До речі, що стосується самого штрафу, то він трохи підріс, і тепер замість 30 – 44 неоподатковуваних мінімумів (від 510 до 748 гривень), будуть штрафувати на суми від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів (це від 8500 до 17000 гривень). Це відповідальність за незаконну скупку, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або застави (ст. 162 КУпАП).

А ось у статті 162-1, яка має назву «Умисне ухилення від повернення валютної виручки» тепер більш загальний склад порушення, а саме – порушення порядку здійснення валютних операцій.

Раніше за неповернення валютної виручки за ЗЕД-контрактами протягом 180 днів фіскали застосовували до українського підприємства санкцію у вигляді пені у розмірі 0,3% від суми за кожен день прострочення.

І на цьому санкції з боку фіскалів не закінчувались, вони накладали штраф на директора підприємства – вже як на фізособу. Виходить так, що за одне порушення ДФС може покарати відразу і підприємство, і директора.

Але тепер в склад цієї норми, окрім самого ухилення від повернення валютної виручки (правда, зараз це 365 днів), увійдуть ще й порушення правил переміщення і переказу валюти. Умовно, кількість причин, через які можна отримати штраф, зросла, але самі умови стали лояльнішими. Також з законодавчих норм прибрали умисел (наприклад, зі статті 162-1 КУпАП). Бо умисел в принципі не дуже вписується в ліберальну ідею Закону, тому що якщо доводити умисел не потрібно, то притягати до відповідальності стане набагато простіше.

Також з КУпАП прибрали статтю 162-2 «Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків». І це для бізнесу теж хороша новина.

Правда, ця стаття і так була мертвою, тому що не було ні інструментів виявлення рахунків, ні інструментів визначення їх використання. До того ж, Нацбанк ще у 2017 році скасував обов’язкове отримання ліцензій для відкриття рахунку за кордоном. Новий Закон «Про валюту» прямо дозволяє українцям вільно відкривати рахунки в закордонних банках (ч. 3 ст. 4 Закону).

Але тепер і у КУпАПі немає зайвих статей, які б суперечили дійсності. В цілому, як бачите, лібералізація у сфері відповідальності теж відбулася, і те, що ми бачимо сьогодні – це вже прогрес. Але все-таки, попри вектор до спрощення життя бізнесу, питань, претензій та проблем ще багато, тож не забувайте звертатись до консультантів за кваліфікованою допомогою.