Головне питання: кому потрібен "теракт"?
Теракти: замовники, виконавці та користувачі насліджками
Кроваві події в Дніпропетровську 27 квітня в той же день правоохоронні органи кваліфікували як теракт, а Президент тут же пообіцяв дати гідну відповідь терористам. Все це зроблене без розуміння, або дуже точного розуміння того, що теракт за своєю природою є актом політичним з метою залякування, передовсім, влади. В сучасних умовах тероризм виступає також як форма і спосіб боротьби за владу. Таке, або приблизно таке, визначення по суті поняття «тероризм» ви знайдете у будь-якому політологічному чи юридичному словнику, а інші словники навіть не беруться за його тлумачення.
Різні кланові, бізнесові, кримінальні і інші розборки мають зовсім іншу природу: для їх замовників і виконавців повною мірою відсутні політичні мотиви, а домінуючими є мотиви власної матеріальної вигоди, помсти, в тому числі і кровної, чи інші мотиви особистого або кланового характеру. На відміну від цього, ні в одному реальному теракті в цілому світі ми не знаходимо особистої матеріальної вигоди їх замовників.
З іншого боку, якщо тероризм і, відповідно, теракти мають політичну природу, то їх ініціаторів і замовників треба шукати саме в політичному середовищі, а виконавцями можу бути хто завгодно, передовсім, кримінальний елемент. Тому знайти і покарати виконавця – це ніяким чином не вливає на джерело і замовників тероризму. Особливу увагу зосереджують на пошуку виконавців і їх знищенні ті, хто хоче залишити поза увагою суспільства саме замовників. Адже на замовників вбивства Гонгадзе, Гетьмана, Щербаня, Кравченка і інших слідчі органи так і не вийшли. Ніхто ж не повірить, що Гонгадзе був особистим ворогом Пукача та інших його вбивць.
Ще однією особливістю терактів є те, що сучасні владні структури навчилися використовувати їх для обмеження прав і свобод громадян і на цій основі зміцнення свого власного режиму. Для того, щоб відновити авторитарний режим в Росії, Путіну потрібні були відповідні «теракти чеченських терористів», цукрово-гексогенна комедія в Рязані і, врешті-решт, друга чеченська війна. В цілому світі сьогодні спостерігається тенденція використання владними структурами реальних і сумнівних терактів для обмеження прав і свобод громадян. Це мало місце не тільки в Росії, а й в таких демократичних країнах як США, Велика Британія, Іспанія та деяких інших.
Але повернемося до Дніпропетровська. Я не прокурор, не слідчий і не адвокат і не можу висувати звинувачення, щось доводити або заперечувати чи когось захищати. Тому як небайдужий громадянин хочу поділитися своїм власним баченням дніпропетровської трагедії і проблеми тероризму в цілому.
Перше. Трагедію 27 квітня в Дніпропетровську дійсно можна кваліфікувати як спланований терористичний акт, бо по своїй природі він дійсно не має характеру досягнення матеріальної вигоди шляхом перерозподілу бізнесу, кровної помсти, чи розбори кримінальних структур, а є способом політичного залякування, передовсім не влади, а суспільства і його політичної дестабілізації.
Друге. Джерела і замовники цього кровавого і трагічного дійства знаходяться в політичних структурах української влади, опозиції або закордонної за куліси. Можливо, що якісь дві структури діють спільно. У мене є своє бачення джерел і замовників цієї трагедії, але я хотів би, щоб кожен співвітчизник почав думати і робити власні висновки. Я тільки окреслив координати.
Третє. Виходячи з реальної суспільно-політичної ситуації в Україні Дніпропетровськ став першим об’єктом атаки не випадково. Хтось вважає, що починати «закручувати гайки» треба починати саме звідси. Як це уже відбувається детально можуть розказати дніпропетровці, а чому це так, думайте самі.
Четверте. Виконавці цього злочину уже знаходяться за межами України і їх відхід було надійно забезпечено. Їх судьба дуже сумна не тому, що їх настигне сувора кара за злочин, а тому, що вони будуть «нейтралізовані» своїми власними годувальниками. Це може бути їх жорстка ізоляція і ув’язнення за іншими мотивами, або навіть фізичне знищення. Для суду «призначать» винуватців і покарають, а про замовників постараються забути, як це робиться в усіх інших випадках.
П’яте. Особливо хочеться звернути увагу на той факт, що в усьому світі ведеться антитерористична боротьба таким чином, щоб її ніколи не подолати, бо вона ведеться не проти його причин, а проти явища. Як би не здавалося парадоксальним, але саме тоталітарні і авторитарні владні режими зацікавлені в збереженні тероризму як суспільно-політичного явища.
Шосте. Де б не знаходилися замовники Дніпропетровської трагедії, нам з вами, шановні співвітчизники, варто задуматися, чому саме при нинішній владі в Україну прийшла ця зараза. Необхідно зрозуміти, що тероризм не є властивим для української природи і якщо він появився, то не без участі, свідомої чи стихійної, владних структур.
Сьоме. Дніпропетровська трагедія, на моє переконання, повинна стати останнім аргументом, що свідчить про необхідність докорінної зміни влади в Україні. Ми маємо шанс зробити це в жовтні цього року, а це можливе тільки при максимальній участі громадян у виборах, бо кожен не використаний бюлетень стає джерелом фальсифікації. Тому наше завдання максимально «висушити» це джерело і тоді Україна буде мати владу, яку оберуть самі громадяни. Про особливості виборів я писав у попередній статті. Боротися проти причин тероризму ми повинні самі разом з владою, яка разом з нами, а не сама по собі.
- На росії існує лише одна церква - це терор Володимир Горковенко вчора о 22:44
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? Валерій Карпунцов вчора о 14:32
- Ритейл уже не про полиці: нова екосистема бізнесу Олег Вишняков вчора о 13:13
- Про обопільну вину у справах ДТП та страховку Світлана Приймак вчора о 11:48
- Чому досі немає легших бронежилетів для ЗСУ: історія марнотратства та байдужості Дана Ярова вчора о 11:46
- Чому водень потребує політики, а не лише технологічного прориву? Олексій Гнатенко вчора о 11:13
- Як аграрний бізнес стає жертвою рейдерства і як цьому запобігти Сергій Пагер вчора о 09:08
- Відсутність доходу як підстава для звільнення від сплати судового збору: судова практика Арсен Маринушкін вчора о 08:39
- Мінфін проігнорував вимоги громадськості підвищити акциз на ТВЕН Артур Парушевскі 29.05.2025 18:58
- Підроблені документи: правовий компас Дмитро Зенкін 29.05.2025 16:47
- Хрестоматія винахідництва. Системно-синергетична методика Вільям Задорський 29.05.2025 14:43
- Кібербезпека: до яких викликів готуватися у 2025 році Андрій Михайленко 29.05.2025 14:12
- Як реалізувати переважне право купівлі частки ТОВ? Альона Пагер 29.05.2025 11:36
- Кенселінг як штучний контроль Михайло Зборовський 28.05.2025 13:21
- Промптинг як нова необхідна навичка: чому вона важлива для кожного Станіслав Нянько 28.05.2025 13:13
- Рівність у регламентах, асиметрія на практиці: дебютні уроки конкурсу в апеляцію 1142
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? 169
- Війна змінила правила гри: Україна на першому місці за передачами озброєння (2022–2024) 144
- Оцінка доказів в аудиті та кримінальному процесі: точки дотику з точки зору ШІ 137
- Експертне дослідження шахрайських схем: практичні аспекти для адвокатів 136
-
Нове житло на межі зникнення. Що говорить статистика про кризу на ринку нерухомості
Бізнес 8720
-
Рейтинг країн за тривалістю життя у 2025 році: лідери, аутсайдери та розрив у десятки років
Інфографіка 7473
-
Український банкір будує село в Карпатах: що він думає про економіку, ризики й інвестиції
Бізнес 6939
-
Менше скролити — більше жити: чому мінімальний скролінг став новим трендом серед блогерів
Життя 3761
-
Вибори у Польщі – аборти, повії та наркотики. Чи збереже новий президент підтримку України
3501