ТЕЦ та порти – на приватизацію, Україні – статус жебрака

В Україні з кожним днем залишається все менше і менше стратегічно важливих для країни об’єктів. Ті з них, що найбільше економічно привабливі, з легкої подачі можновладців передаються у приватну власність вітчизняним олігархам, а держбюджет отримує за це лише символічні копійки. Така сумнозвісна доля вже спіткала енергогенеруючі компанії і вже незабаром на неї варто очікувати морським портам.

Так, 16 січня 2012 року в парламенті зареєстровано урядовий законопроект про морські порти України (р.н. 9712). Спеціально для цієї ініціативи урядовці вигадали гучні гасла, які, на їхню думку, мали б ввести людей в оманливий стан віри у щасливе майбутнє цієї галузі: необхідно невідкладно та радикально модернізувати портову галузь, лібералізувати майнові відносини, щоб активізувати інвестування в портову інфраструктуру.

Однак, це лише порожні слова для відвернення уваги громадськості від головного - законопроект містить низку положень, які дають зелене світло для непрозорої приватизації портової інфраструктури.

Так, статтею 23 зазначеного законопроекту передбачено, що існуючі стратегічні об’єкти портової інфраструктури є об’єктами державної власності і не підлягають передачі в оренду чи концесію, приватизації та/або відчуженню у будь-який інший спосіб. Начебто нічого особливого. Але врахуйте, що наразі відсутній офіційно затверджений перелік стратегічних об’єктів портової інфраструктури. Що це означає?! А те, що коли він буде затверджуватися, якщо це взагалі колись трапиться, то з «якихось» причин певні об’єкти можуть і не потрапити до цього переліку. А далі їхню долю легко спрогнозувати -  приватизація.

Але це лише один з варіантів можливої «прихватизації» об’єктів морських портів. Законопроектом передбачено низку інших, навіть набагато простіших варіантів. Так, все та ж 23 стаття дозволяє орендувати причали (навіть, причали, які віднесені до стратегічних об’єктів) на строк до 49 років. Але врахуйте, що причал за своїм технологічним призначенням є визначальною складовою будь-якого порту - без нього уся система порту не може функціонувати взагалі. І можна навіть не мати сумнівів щодо того, що усі договори оренди будуть оформлюватися на максимальний термін – 49 років. А це лише доводить, що урядовці потурбувалися не тільки про добробут нинішніх олігархів але й про безбідне життя їхніх нащадків.

Проте і це ще не все. В статті 25 законопроекту встановлено, що причали та земельні ділянки, на яких вони розташовані, будуть передаватись в оренду на строк до 49 років без проведення конкурсу, якщо орендарем виступатиме суб’єкт господарювання у формі публічного акціонерного товариства. Подібна норма нівелює принцип рівності прав усіх суб’єктів господарювання та принцип справедливої конкуренції.

Як наслідок - майбутні власники об’єктів портової інфраструктури матимуть змогу монополізувати усі послуги в порту та «диктувати» своїм конкурентам умови зберігання продукції, завантаження та усіх інших можливих послуг, які надають порти.