Півмільйона безхатченків та ? населення поза межею бідності. Такі результати «десятирічки» програми подолання бідності в Україні. Вражаюча неефективність – прямий наслідок багаторічного існування програми виключно на папері.
Півмільйона безхатченків та 3/4 населення поза межею бідності. Такі результати «десятирічки» програми подолання бідності в Україні. Вражаюча неефективність – прямий наслідок багаторічного існування програми виключно на папері.
Так, у 2000 році Україна показово приєдналася до Декларації тисячоліття ООН, однією з цілей якої було викорінювання бідності й голоду в світі. У наступному році були затверджені Стратегія подолання бідності й Комплексна програма забезпечення її реалізації на 2002 – 2009 роки. В результаті – провал за всіма пунктами.
Йдемо далі. В 2010 році був прийнятий указ Президента “Про невідкладні заходи з подолання бідності”. Жодний з передбачених у нормативних актах заходів виконаним не був, відповідно – про які «невідкладні» результати може йти мова?!
2011 рік: Кабінет Міністрів України розповсюдив інформацію, що було затверджено Загальнодержавну програму подолання та запобігання бідності до 2015 року. На меті Програма має нібито похвальні цілі - знизити рівень бідності, подолати бідність серед працюючих та сімей з дітьми, особливо багатодітних сімей, а також серед інших категорій громадян.
Пізніше з’явилась інформація, що постановою КМУ від 31 серпня 2011 року було схвалено проект закону, яким затверджувалась дана програма. Але, як виявилося на перевірку, текст даного проекту закону відсутній для загального ознайомлення. Виходить, гучно поширити інформацію про затвердження програми влада встигла, а от розмістити текст даної ініціативи – часу забракувало. Проте, це лише офіційна відмовка, яка має прикрити «дірку від бублика» - відсутність даної програми.
На моє депутатське звернення до Керівника Секретаріату КМУ з проханням розмістити дану програму для відкритого доступу було повідомлено, що законопроект, яким вона затверджується, доопрацьовується відповідно до протокольного рішення від 31.08.2011. При цьому конкретні строки, коли цей процес завершиться, - не визначені. Тут необхідно згадати, що програма розрахована до 2015 року.
Розмови про прийняття програми подолання бідності до 2015 року – лише для відводу очей. На практиці всі дії чинної влади спрямовані на «поширення» бідності та повну ліквідацію середнього класу. Кінцевий проект суспільства, який можновладці вже почали втілювати у життя, – двопрошарковий: біднота та провладні олігархи.
Проте, за офіційними даними, в Україні рівень бідності населення … не зростає. Тут хитрість полягає у грі слів. Оскільки бідною вважається та працездатна людина, чий місячний дохід нижче прожиткового мінімуму. А Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” прожитковий мінімум для працездатної особи з 1 жовтня був встановлений на рівні 985 гривень. Враховуючи нинішній рівень цін на продукти харчування та вартість ЖКГ, за такі гроші не те, що місяць - півмісяця прожити неможливо.
Реальні ж цифри виглядають так: за даними ООН, середня вартість споживчого кошику для однієї людини має становити 17 доларів на день. За такими підрахунками за межею бідності в Україні знаходиться лякаючи частина населення - 78 відсотків. Тоді як, наприклад, у сусідній Польщі цей відсоток складає 17%, Румунії – 23%, а у Німеччині – 15%.
Нинішня влада продовжує кидати слова на вітер, а в життя втілювати кардинально протилежні ініціативи. Як кажуть: «Обіцянка - цяцянка, а дурню – радість».
