Агевзія та паросмія

Коли їжа втрачає смак або набуває дивних присмаків та запахів

Уявіть, що одного ранку ви прокидаєтеся і розумієте - весь світ довкола раптом втратив смак. Ваша улюблена кава тепер здається просто гарячою водою, а від шматка запашного хліба не відчуваєте нічого, крім текстури. Або, ще гірше - знайомі страви раптом починають смакувати і пахнути чимось зовсім іншим - цвіллю, гниллю, горілою гумою, хімікатами. Здається, це сюжет фантастичного фільму? На жаль, для багатьох людей це реальність, з якою вони стикаються внаслідок агевзії та паросмії - розладів смаку та нюху, які часто виникають після інфекцій, травм й після COVID-19.

Агевзія - це повна або часткова втрата смаку. Людина з агевзією не відчуває або погано відчуває солодке, солоне, кисле, гірке та умамі - п'ять основних смаків, за які відповідають наші смакові рецептори. Паросмія - це викривлення нюху, коли звичні запахи сприймаються як щось неприємне, огидне, нехарактерне для цього об'єкту. М'ясо починає пахнути бензином, фрукти - тухлими яйцями, улюблені парфуми викликають нудоту та головний біль.

Уявіть, як це - жити в постійному дисонансі між тим, що ви бачите, і тим, що ви відчуваєте на смак чи запах. Ось ваше улюблене тістечко, апетитне, апетитно прикрашене - але у вашому сприйнятті воно позбавлене запаху і смаку. Або ось букет свіжих квітів, подарований з любов'ю - а вам здається, що це букет гнилої капусти. Такий дисонанс може не просто дратувати - він може шокувати, засмучувати, позбавляти радості від речей, які раніше приносили задоволення.

Тетяна, 45-річна вчителька з Києва, яка перехворіла на COVID-19, розповідає: "Спочатку я взагалі нічого не відчувала, ні запаху, ні смаку. Це було дивно, але не надто страшно. А от коли смак і нюх почали повертатися - почався справжній кошмар. Кава тепер нагадувала мені смак прогірклого масла, улюблені цукерки пахли ацетоном, від запаху м'яса нудило. Я збожеволіла, не розуміла, що відбувається. Боялася їсти, готувати, виходити в люди - а раптом там теж будуть ці жахливі запахи? Це дуже вплинуло на якість мого життя, на настрій, на стосунки з близькими".

Історія Тетяни - не виняток. За даними досліджень, до 60% людей, які перенесли COVID-19, стикаються з розладами нюху та смаку. У когось ці симптоми минають за кілька тижнів, але дехто страждає від них місяцями або навіть роками. Так, за опитуванням AbScent, британської благодійної організації, що допомагає людям із сенсорними розладами, більше половини респондентів мали проблеми з нюхом і смаком навіть через 7 місяців після одужання.

Що ж відбувається в нашому організмі при агевзії та паросмії? Чому інфекції, особливо вірусні, можуть так впливати на наші відчуття смаку та запаху?

Справа в тому, що смакові та нюхові рецептори - це високоспеціалізовані клітини, які реагують на певні хімічні сполуки в їжі та повітрі. При вірусних інфекціях, таких як COVID-19 або грип, ці клітини можуть тимчасово або назавжди пошкоджуватись. Вірус проникає в підтримуючі клітини, оточує смакові та нюхові рецептори, і порушує їх функціонування. Крім того, запальні реакції організму у відповідь на інфекцію можуть "збивати налаштування" цих рецепторів, змушувати їх реагувати на сторонні подразники або неправильно інтерпретувати звичні сигнали.

Уявіть собі армію вірусів, які атакують ваші смакові бруньки, ніби загарбники мирне місто. Одні клітини гинуть під час нападу, інші опиняються в полоні і починають працювати неправильно. А захисні сили організму, що прибувають на допомогу, в запалі бою ще більше руйнують тонку архітектуру "міста смаків". В результаті ви отримуєте "білий шум" або "какофонію" замість звичної симфонії смаків та ароматів.

На жаль, сучасна медицина досі не має надійних методів лікування агевзії та паросмії. В більшості випадків пацієнтам просто радять чекати, доки смакові та нюхові рецептори відновляться самі собою. Але такий процес може зайняти багато часу - інколи роки. І весь цей час людина змушена жити з постійним дискомфортом, страхом, обмеженнями в дієті та способі життя.

Але є й хороші новини. По-перше, більшість пацієнтів з часом все ж відновлюють нормальний смак та нюх, хоч і не завжди на 100%. А по-друге, вже зараз є методи та підходи, які можуть полегшити стан та прискорити відновлення при сенсорних розладах. І тут на перший план виходять не лише медичні, а й психологічні інтервенції.

Один з таких методів - нюхальний тренінг. Його суть полягає в регулярному нюханні чотирьох основних запахів - троянди, лимону, гвоздики та евкаліпту. Пацієнти повинні нюхати кожен з цих ароматів двічі на день по 20 секунд, концентруючись на процесі та намагаючись пригадати, як цей запах сприймався раніше. Така проста вправа насправді має глибокий сенс - вона ніби "перенавчає" мозок правильно розпізнавати та категоризувати запахи, створює нові нейронні зв'язки замість пошкоджених.

Ось що розповідає Сергій, 30-річний програміст, який втратив нюх після COVID-19: "Спочатку мені здавалося, що це маячня - як нюхання якихось олійок може повернути мені нормальний нюх? Але мій лікар переконав мене спробувати. І знаєте що? Через місяць регулярних тренувань я таки почав краще розрізняти запахи! Спершу лимон все ще нагадував мені засіб для миття посуду, а гвоздика - гнилі фрукти. Але з часом ці асоціації ставали слабшими, а природні аромати - чіткішими. Я навіть почав додавати інші запахи - кави, м'яти, улюбленого парфуму дружини. Це реально працює!"

Інший метод, який може допомогти людям з агевзією та паросмією - фудкрафтинг. Це створення нових страв та поєднань продуктів, які враховують обмеження та викривлення смаку конкретної людини. Наприклад, якщо м'ясо має присмак бензину - можна спробувати маринувати його в кислих соусах, які перебивають цей неприємний нюанс. Якщо солодощі здаються несмачними - можна експериментувати з незвичними текстурами, додаванням спецій, поєднанням солодкого та солоного. Суть в тому, щоб не уникати "проблемних" продуктів, а шукати нові способи їх приготування та вживання, які будуть комфортні саме для вас.

Як ділиться досвідом Марія, 55-річна домогосподарка: "Паросмія перетворила моє життя на кулінарний квест. Колись я готувала не замислюючись, на автоматі. А зараз кожна страва - це експеримент, загадка, пошук нового смаку. Одного разу я змішала банани, солоні крекери та каррі - і це виявилось саме тим, чого хотіли мої рецептори! Я навіть почала вести кулінарний блог для людей з паросмією - ділюся своїми дивними, але смачними рецептами. Це приносить мені радість та відчуття, що я не просто жертва обставин, а творець нового".

Але, мабуть, найважливіший компонент у боротьбі з агевзією та паросмією - це психологічна підтримка та зміна ставлення. Втрата або спотворення смаку та запаху - це справді травматичний досвід, який може викликати тривогу, депресію, почуття безпорадності. Тому так важливо дати собі простір для всіх цих почуттів, не соромитись їх і не замовчувати.

Розмовляйте про свій стан з близькими, друзями, лікарями. Шукайте групи підтримки, спільноти людей з подібним досвідом - це дуже допомагає не почуватись самотнім та дивним. Будьте готові до нерозуміння та знецінення з боку інших - на жаль, не всі усвідомлюють, наскільки глибоко ці розлади впливають на якість життя. Не дозволяйте фразам на кшталт "ну то й що, подумаєш, не відчуваєш смаку - зате ж не смертельно" применшувати ваші переживання. Ваш досвід реальний і має значення.

Але при цьому намагайтеся не зациклюватись на своїх сенсорних проблемах. Так, вони вносять корективи у ваше життя, але вони не визначають вас як особистість. Ви - це не ваша агевзія чи паросмія, ви - це ваші стосунки, ваші таланти, ваші мрії, ваші цінності. Продовжуйте жити повним життям, наскільки це можливо. Адаптуйтеся, але не дозволяйте цим розладам стати центром вашого всесвіту.

І пам'ятайте: навіть з такими складними симптомами, як втрата чи викривлення смаку та запаху, можна навчитися жити в гармонії та радості. Адже наш мозок - дивовижний орган, здатний адаптуватися навіть до найрадикальніших змін у сприйнятті. З часом і практикою ви зможете знов насолоджуватись їжею та запахами - нехай і трохи інакше, ніж раніше.

А ще - спробуйте подивитися на цей досвід як на можливість дослідити нові грані життя. Можливо, агевзія спонукає вас зосередитись на текстурах, кольорах, естетиці страв - і відкрити для себе цілий світ гастрономічного мистецтва. Можливо, паросмія змусить вас глибше вивчати хімію запахів та присмаків - і ви здивуєтесь, наскільки це захоплива наука. Хто знає, які приховані таланти та інтереси розкриє у вас ця дивна та складна пригода?

Головне - не здавайтеся. Продовжуйте шукати рішення, звертатися по допомогу, ділитися своїм досвідом. І вірте - зцілення можливе. Нехай і не таке швидке та повне, як хотілося б - але кожен крок у цьому напрямі вартий зусиль.

І одного разу - цілком ймовірно - ви знову відчуєте світ на повну. Вдихнете на повні груди аромат улюбленої страви, із задоволенням з'їсте шматочок спокусливого торта, і кожна клітинка вашого тіла заспіває від радості. І тоді всі ці тяжкі місяці боротьби та пристосування стануть лише спогадом, важливим досвідом, ще одним доказом вашої сили та незламності.

Агевзія та паросмія - це виклик, але він вам до снаги. З відкритим серцем, допитливим розумом та вірою в себе - ви здолаєте що завгодно.

Навіть якщо доведеться створювати власні рецепти щастя - з дивними інгредієнтами та несподіваними присмаками.