Ідеальний шторм для українського агро

За даними UAC, частка експорту аграрної продукції за вересень 2022 року склала 63%. І якщо дивитись реалістично - це насправді дуже погана новина. Бо це не означає, що наш агрокомплекс вийшов на якісно новий рівень. Це говорить лише про те, що решта флагманів українського експорту знаходяться ще в гіршому стані. Наприклад, за останні 8 місяців експорт чорних металів – другого головного локомотиву економіки України - провалився на 58%.

Очевидно, що сподіватися на якісну зміну ситуації поки не доводиться. Отже, агросектор є і в найближчій перспективі залишиться провідною галуззю, яка буде генерувати левову долю українського експорту. На жаль це прекрасно розуміють і в росії. Саме тому кремль і надалі буде робити все щоб обезкровити українських аграріїв.

Чому так? В росії судять по собі і вважають, що економічні проблеми заставлять нас «викинути білий прапор».  Вони ще досі не зрозуміли, що війна, проблеми та криза лише більше об’єднують всіх українців.  Але тим не менш, тактика кремля є і буде саме такою.

В першу чергу мова йде про подальший шантаж функціонування «зернового коридору». За останні дні з’явилося багато полярних думок щодо можливостей подальшого експорту зерна Чорним морем.

Оптимісти говорять про подальші безперебійні поставки, але вже без гарантій Росії, натомість із гарантіями Туреччини. Песимісти – про повне закриття експорту. Будемо реалістами – навіть якщо експорт буде продовжуватися, росія зробить все, щоб він відбувався по принципу «чайної ложечки» - рівно стільки, скільки потрібно для подальшого шантажу та переговорів. Тож у будь-якому випадку якогось суттєвого прориву по збільшенню експортних можливостей навряд чи потрібно очікувати.

Окрім того, росія буде продовжувати терористичні удари по інфраструктурі – як по енергетичній, так і по агро. Це, в свою чергу, створює величезні проблеми для агрокомплексу. Всі ми, наприклад, пам’ятаємо нещодавні удари по промисловому об’єкту в Миколаєві, після якого стався витік олії, пошкодження зерносховищ на Сумщині чи Одещині, знищення птахофабрики «Фенікс» на Донеччині.

Але більшої шкоди будуть завдати можливі перебої з електрикою. Спілка молочних підприємств України вже заявила про значні проблеми. Не дивно - «молочники» та виробники м’яса птиці потерпають найбільше. Але, в принципі, енергетичний тероризм буде стосуватися майже всіх секторів галузі. Одним із найболючіших ударів для економіки в цілому може стати зменшення об’єму переробки соняшнику.  За останні 8 місяців експорт жирів із України і так впав на 11%. Зменшення переробки через віялові відключення можуть ще більш погіршити ситуацію.

Ще один болючий момент - зростання цін на енергоносії. Це стосується всіх, починаючи від елеваторів, які вимушено збільшують тарифи на сушіння зерна, закінчуючи переробною промисловістю, яка залежить від ціни на газ. В будь-якому випадку зростання цін та вкладення виробників в альтернативні варіанти енергопостачання призведе до збільшення собівартості кінцевої продукції. В свою чергу це зменшує її конкурентоздатність на світовому ринку та водночас призведе до скорочення споживання на внутрішньому через фінансовий стан більшості громадян. Це погані новини для виробників, які і так знаходяться в критичному стані.

Зростання цін на мінеральні добрива та зменшення їх використання також є міною уповільненої дії, яка закладена під майбутній врожай. Ситуацію ускладнює ще й те, що росія, очевидно, розглядає об’єкти хімічної галузі України у якості цілей. Нещодавня ракетна атака, що частково знеструмила  «Рівнеазот» є тому підтвердженням.

Але найбільше галузі шкодять невизначеність і, як результат, позиція «перестраховки» аграріїв, що викликана побоюваннями щодо долі експорту, логістики, переробки в наступному році. Саме вони можуть зіграти найбільш вирішальну роль у майбутній посівній кампанії та планах на наступний рік.

Що ж робити?

- Перше і головне. Агросектор має стати для держави «священною коровою». Має бути створена та реалізована масштабна програма по його підтримці. Це мають бути не двадцять точкових програм, які не пов’язані між собою, а системний та реальний антикризовий план. Якщо сьогодні держава на ділі підтримає агросектор, він дасть змогу протриматися Україні в 2023 році. 

- Друге. В Україну потроху повертаються інвестори в агро, відновлюють проекти, ремонтують та запускають пошкоджені об’єкти. Для таких людей має бути створена максимальна «лінія лояльності» в усьому – по дозвільній системі, податкам, прямій підтримці. Тільки має це відбуватися не на словах, а на ділі. Лишень тоді можна бути досягнути ефекту «сніжного кому з гори» і ще більше потенційних інвесторів будуть використовувати нові можливості. 

- Третє. В усіх домовленостях з росією щодо експорту ми маємо виходити з Murphy's law: «Якщо щось може піти не так, воно піде не так». Будь-які домовленості з ворогом будуть використані ним же проти нас. Саме тому нам активно потрібно розвивати сухопутні шляхи експорту. Розумію, що є багато «але». Але іншого виходу, поки в Криму стоїть вороже угрупування, - нема, будьмо реалістами.

І ще вкрай важлива деталь. Якщо не втручатися у події, вони розвиватимуться від поганого до гіршого. Тому зараз потрібно дивитися наперед і допомагати вирішувати аграріям системні проблеми задля мінімізації кризи в агросекторі, що може відбутися весною 2023 року.