Популяризація ОСН – необхідний крок на шляху децентралізації

Зміни до Конституції, пов’язані із децентралізацією викликали масу зауважень та викрили чимало проблемних моментів. Один з них, який для місцевих громад є найвагомішим – брак місцевих лідерів. Адже, якщо за умов, коли основна частина повноважень перебувала в центрі, місцева влада могла перекладати всю відповідальність на центральну владу: мовляв, не додали грошей, не уповноважили, не розглянули проблему – то нове законодавство має створити принципово відмінну систему відносин між громадянином та владою на місцях. Останній доведеться забути про роль недолугого посередника, який може прикриватися відмовками, кивати на столицю та розводити руками. Таким чином, виникає потреба у людях, які в разі делегування значної частини повноважень на місця, будуть готові взяти цей вантаж на свої плечі й реалізувати нові можливості у повному масштабі.

Попри те, що українське суспільство має глибокі традиції самоврядування, що сягають своїм корінням у часи Магдебурзького права, радянська епоха залишила глибокий слід на нашій ментальності. Це виражається, найперш, у патерналістських настроях та невисокому відсоткові активних громадян. Власне, однією з причин такого стану речей є і необізнаність суспільства у всіх можливостях, що надала йому держава. Так, наприклад, впливовим важелем в руках суспільства та логічним ланцюжком у переході до децентралізації могло б стати створення органів самоорганізації населення.

Незважаючи на наявність багатьох пострадянских рудиментів у нашому законодавстві, воно все ж передбачило для активних громадян можливість об’єднуватися у групи за територіальним принципом, щоб ефективно вирішувати проблеми місцевої громади. Принцип досить простий: 50+1% громадян, що проживають на конкретній території на законних умовах, висловлюються за створення ОСН. Обирається ініціативна група, що буде представляти їх інтереси. Протоколи із підписами та особистими даними надаються в місцеву раду і на найближчому засіданні розглядається питання про реєстрацію такого органу.

Наразі в Україні вже діє ряд таких організацій, які успішно вирішують свої питання: каналізації, цвинтарі, сквери, незаконні будівництва – увесь спектр проблем, що стосується жителів конкретної невеликої території. Саме такі організації могли б стати точками росту: виявлення та розвитку місцевих лідерів, своєрідним соціальним ліфтом – а, заразом, і точкою опори для влади, яка має намір перевернути країну й трансформувати уявлення суспільства про самоврядування.

Варто відмітити, що в умовах нового законодавства про місцеві вибори, ОСН могло б стати підтримкою і для місцевого депутата. Оскільки округи оптимізували і зменшили, депутат цілком може працювати із конкретним органом самоорганізації, що є виразником думки певної територіальної спільноти. Такий формат взаємодії не тільки б сприяв роботі місцевого обранця, але й ставав би каменем спотикання для нечистих на руку депутатів. Водночас, на кожних наступних виборах громада могла б обирати свого представника у Київраду керуючись не міфічними обіцянками, а з огляду на конкретні справи.

Зараз йде підготовка до створення ОСН «Лівобережний», тож, я закликаю усіх активних громадян долучитися до сторінок організації у соціальних мережах та слідкувати за оновленнями. Зараз це особливо актуально, оскільки ініціатива по створенню такого об’єднання виникла після появи одіозного детального плану території Лівобережного масиву, яким було передбачено будівництво житлового комплексу та знесення ряду споруд, в тому числі, житлових. Поки що питання затвердження цього плану, завдяки тиску громадськості та опору ряду депутатів, вдавалося відкласти, утім, лоббісти забудовника активно працюють і проштовхують його розгляд. Громада має об’єднатися, щоб відстояти свої інтереси зараз та запобігти таким проблемам у майбутньому!