Генетичний фон або 5 фактів про процедуру спадкування нерухомості

Головні правила порядку спадкування нерухомого майна, про які варто знати кожному, аби замість власності не отримати у спадок купу проблем.

Спадщина — значення цього слова в теорії знає кожен і ставляться до нього зазвичай зі страхом і сумом, адже спадкове майно має гіркий присмак втрати рідних чи близьких. Та коли на практиці люди стикаються з процедурою спадкування, у більшості голова йде обертом, адже існує багато юридичних нюансів, а ще більше — стереотипних уявлень про них. Скажімо, багато хто вважає, що прийняти спадщину можна тільки через пів року після смерті спадкодавця. Втім, це не так.

Про ці та інші деталі спадкування нерухомості – 5 головних фактів — я розкажу детальніше.

Факт №1.  За законом або за заповітом.

Спадкування відбувається двома шляхами.

Перший — за заповітом померлої особи: спадкоємцями можуть бути будь-які особи зазначені у цьому документі, не обов’язково родичі.

При цьому слід пам’ятати: якщо людина заповіла своє майно певній особі, на нього зможуть претендувати інші спадкоємці, які мають право на обов’язкову частку в спадщині. До кола таких претендентів належать: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Вони, незалежно від змісту заповіту, мають право успадкувати половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Другий — за законом:  якщо заповіт не було складено за життя, спадкоємцями можуть бути тільки ті особи, які включені до 5 черг спадкування, або спадкоємці за правом представлення.

1 черга спадкоємців: діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

2 черга — це рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід.

3 черга спадкоємців: рідні дядько та тітка спадкодавця.

4 черга спадкоємців: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

5 черга — інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення (визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця) включно. При цьому діє загальне правило: родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Також до 5 черги спадкування відносяться утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї: неповнолітні або непрацездатні особи, що не менш як п'ять років одержували від нього матеріальну допомогу, яка була для них єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Спадкування за правом представлення — це особливий алгоритм набуття права на спадкування за законом, коли, наприклад, онуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Якщо ж усіх вказаних осіб взагалі немає, то вже за рік з моменту відкриття спадщина в судому порядку може бути визнана відумерлою. В такому випадку вона перейде у власність відповідної територіальної громади.

Факт №2. Два способи прийняття спадщини.  

Перший — за заявою, яка подається особисто спадкоємцем до нотаріуса.

Другий спосіб —  це фактичне прийняття. Спадщину приймає особа, яка на час її відкриття постійно проживала разом зі спадкодавцем.   

Факт №3. Не тільки майно, а й права і обов’язки.

Спадщина — це не тільки нерухоме, рухоме майно і немайнові цінності, це ще й права та обов’язки спадкодавця. Скажімо, до спадкоємця переходить право на одержання грошового вкладу в банку. При цьому успадковується, наприклад, обов’язок сплатити кредит спадкодавця, але тільки в межах вартості успадкованого майна. 

Тож, потрібно зважати на всі плюси і мінуси отримання спадку, і в разі, якщо мінуси переважатимуть, або ж з  будь-яких інших міркувань, спадкоємець має право не приймати спадщину.  

Факт №4. Піврічний строк для прийняття спадщини.

Спадщина має бути прийнята протягом шести місяців з дня її відкриття, тобто з моменту смерті спадкодавця. Це означає, що потрібно прийняти спадщину фактично або подати заяву про прийняття спадщини за законом чи за заповітом саме у піврічний часовий проміжок, а не після його завершення!!!

Якщо цей строк було пропущено, нотаріус не зможе видати свідоцтво про право на спадщину. У цьому разі єдиний шлях — звертатися до суду та ініціювати питання про поновлення строку для прийняття спадщини, але тільки за умови, що його було пропущено з поважних причин.

Факт №5. Належним чином оформлене право власності на нерухомість  — спростить процедуру спадкування і захистить майно від посягань шахраїв.

На первинній консультації у нотаріуса, який буде вести спадкову справу, слід з’ясувати, чи належним чином оформлено право власності на нерухоме майно за спадкодавцем.

Нотаріус може перевірити, чи наявний відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ДРП). Якщо така інформація в ДРП відсутня, після відкриття спадкової справи, нотаріус має направити офіційні запити, зокрема до Бюро технічної інвентаризації, якщо йдеться про житлові чи нежитлові приміщення, або ж до Державного земельного кадастру, коли йдеться про земельну ділянку.

Якщо з’ясується, що право власності на нерухоме майно спадкодавця за його життя не було зареєстровано належним чином, необхідно буде внести відомості про право власності спадкодавця на таке майно до ДРП шляхом проведення відповідної державної реєстрації права власності за його заявою.

Саме тому рекомендую потурбуватися про належне оформлення документів, які посвідчують право власності, та внесення відповідних відомостей до ДРП ще за життя‼️ Це не лише захистить нерухоме майно від посягань шахраїв, але й суттєво спростить проведення будь-яких юридичних операцій із ним, зокрема і оформлення спадщини.