Про які теми краще не писати в соцмережах
Бо це може коштувати репутації не лише вам, але і вашому роботодавцю.
У часи соцмереж приватності не існує. Немає ніяких постів «для друзів», «особистої думки, яку не поділяє компанія», «окремої особистої сторінки». Попри видимість свободи самовираження, соцмережі таким чином накладають численні обмеження, про що «можна» і «не можна» говорити, писати, «лайкати», коментувати чи перепощувати. Спробував зібрати в одному місці основні «дражливі» теми.
«Натхненням» для цієї підбірки стала історія кількатижневої давнини про маркетолога і його висловлювання щодо українців. З одного боку, висловлювання є дійсно неприємними, і, ймовірно, навіть неприйнятними для багатьох. Проте технічно обурення викликала не наявність тієї чи іншої точки зору у людини - а, по-перше, публічний формат її висловлення, по-друге, причетність цієї людини до великої групи брендів, якій теж довелось реагувати на кризу.
В обговореннях цього кейсу неодноразово зустрічалась теза про суспільну цензуру (концентровано звучить приблизно так: «тепер уже й висловитися у себе на сторінці не можна, бо заклюють»). Втім, хочеться нам цього чи ні, є певний перелік тем, про «неправильне» ставлення до яких (відносно «мейнстріму» чи «прогресивної спільноти») зазвичай краще просто промовчати. Аби не створювати проблем ані собі, ані роботодавцеві, ані близьким людям. Особливо, якщо ви є співробітником / партнером / контрагентом державного органу, великої корпорації, або просто публічна особа чи лідер думок для будь-якої, нехай і нечисленної групи людей. Так само це стосується і ваших родичів, через яких вас можуть ідентифікувати.
Перша група «заборон» очевидно стосується питання Росії. Війна, російські товари, російські виконавці, подорожі до Росії, співпраця з росіянами - своє позитивне ставлення до цього краще тримати при собі. У розвиток - краще також мовчати про свою думку щодо будь-яких міжнаціональних конфліктів (турки-вірмени, євреї-араби, вірмени-азербайджанці, турки-греки на Кіпрі тощо), історичних подій (невизнання деяких, наприклад, Холокосту, є кримінально караним в окремих країнах, так само це стосується і Голодомору в Україні).
У разі, якщо ви відноситесь до публічно-«вразливої» категорії діячів, які перетинаються із «прогресивною спільнотою», варто також утриматися від висловлення своєї думки про:
- негативне ставлення до ЛГБТК+;
- підтримку нацистської, соціалістичної чи комуністичної ідеології, підтримку націоналістичних організацій;
- нелюбов до будь-якої нації, наприклад, євреїв чи чеченців;
- антивакцинаторський погляд на світ або сегрегацію людей за типом вакцини, яку їм вдалось отримати;
- працюючу гомеопатію, віру в астрологію;
- підтримку певної політичної сили, уряду, підтримку реформ і «реформ», тему «зовнішнього управління» державою, негативне ставлення до іноземних «реформаторських десантів», діяльності квазіорганів типу Офісу простих рішень Саакашвілі;
- позитивне ставлення до авторитарних / недемократичних держав (Китай, Білорусь, Туркменистан, Північна Корея, Куба тощо);
- сім’ю та стосунки (чайлдфрі, яжемать, батьки і діти, виховання дітей в неповних сім’ях, сексуальні і просто стосунки між людьми);
- підтримку будь-яких забудовників;
- негативне ставлення до класу «активістів»;
- «менталітет» села проти «менталітету» міста;
- підтримку банків, критику націоналізації Приватбанку;
- захоплення форексом, криптовалютами, b2b jewelry та іншими типами «легкого заробітку»;
- захоплення мисливством із відповідними трофеями, тваринами в цирку, дельфінаріями або хутровими виробами.
Серед інших ризикованих тем, які не варто виставляти на публічний огляд, аби не зазнати репутаційних втрат і не отримати свою дозу осуду - перелік вподобаних телеканалів, інших ЗМІ; «надихаючі спікери» з теми «успішного успіху», особистого зростання та «тренінги з приваблення грошей». Дуже легко стати на тонку кригу у тематиці релігії, заробітків і сплати податків, мікрокредитування, тютюнопаління (та альтернативних «сигарет»), алкоголю, легалізації чи вживання легких наркотиків.
Звичайно ж, перелік з одного боку, гіперболізований, фарби згущено. Бо на перший погляд здається, що з таким підходом треба видаляти всі профілі всіх працівників великих компаній або функціонерів політичних партій в соцмережах або примусити їх повністю відмовитися від своїх думок і переконань. Що нереально ані з точки зору етики, ані з точки зору контролю реалізації. Простий вихід - запровадження правил і стандартів ведення соцмереж, під якими працівники будуть підписуватися і виконання яких стане частиною їхніх посадових обов’язків. Це попахує цензурою з боку працедавця, але наявність успішного досвіду такого регулювання в міжнародних компаніях свідчить про ефективність підходу.
Більш складний шлях - одразу брати на роботу людей не лише за професійними якостями, але й за переліком цінностей, які мають збігатися із «чек-листом» власника (не обов’язково в ньому будуть всі теми з перелічених вище). Це складніше, бо є ризик втратити / не взяти на роботу реального професіонала. Але це виглядає як набагато більш продумана проактивна робота із запобігання репутаційним кризам, яка повинна провадитися на постійній основі, а не коли пожежа давно палає.
- Компенсація 1,5 млн грн моральної шкоди з рф на користь киянина за "повітряні тривоги" Світлана Приймак 10:20
- Розпоряджання землею під час війни: поради юриста Сергій Пагер 08:57
- Стажування і підвищення кваліфікації: сенси та підходи Сергій Пєтков вчора о 19:43
- Рішенням суду з працівника (водія) стягнуто упущену вигоду Артур Кір’яков 19.04.2025 18:25
- Чому корпоративний стиль – це більше, ніж просто форма Павло Астахов 19.04.2025 12:09
- От трансфера технологий к инновационному инжинирингу Вільям Задорський 18.04.2025 21:33
- Начинается фаза глобального разгона инфляции и масштабных валютных войн Володимир Стус 18.04.2025 18:53
- Омріяна Перемога: яким українці бачать закінчення війни? Дмитро Пульмановський 18.04.2025 18:12
- Баланс між обставинами злочину та розміром застави Богдан Глядик 18.04.2025 17:09
- Люди в центрі змін: як Франковий університет створює сучасне академічне середовище Віталій Кухарський 18.04.2025 16:32
- Інноваційні виклики та турбулентність операційної моделі "Укрзалізниці" в агрологістиці Юрій Щуклін 18.04.2025 14:16
- Тіньова пластична хірургія в Україні: чому це небезпечно і як врегулювати ринок Дмитро Березовський 18.04.2025 11:30
- Модель нової індустріалізації України Денис Корольов 17.04.2025 20:15
- Історія з "хеппі ендом" або як вдалося зберегти ветеранський бізнес на київському вокзалі Галина Янченко 17.04.2025 16:18
- Ілюзія захисту: чим загрожують несертифіковані мотошоломи Оксана Левицька 17.04.2025 15:23
- Терези Феміди: статистика виправдувальних вироків в Україні – симптом чи вирок системі? 394
- Як комплаєнс допомагає громадським організаціям зміцнити довіру та уникнути ризиків 218
- Професії зникають, навички – у тренді 162
- Модель нової індустріалізації України 159
- Омріяна Перемога: яким українці бачать закінчення війни? 117
-
Угода про надра не визнаватиме допомогу США боргом України – Качка
Бізнес 13664
-
"Я туди не хочу". Власник UPG поставив на паузу експансію на ринок Європи
Бізнес 9466
-
"Спортивні авто стоять у гаражах". В Україні ліг ринок високооктанового бензину А-100
Бізнес 8169
-
Водогін до Миколаєва будують цілодобово у дві зміни – фото
Бізнес
5431 -
Де шукають музу Баффет, Безос і Цукерберг: екстравагантні звички відомих людей
Життя 3900