"Іноагентів" у РФ визнали ворогами і шпигунами: історії Новікова, Колмановського і Гудкова

За що тепер можуть внести в “чорні списки” і що новий статус змінює в житті незгодних?

Соціологія показала, що більшість росіян вважають тих, кого оголошено в країні “іноагентами”, — ворогами, зрадниками і шпигунами. Герої цього матеріалу — адвокат Ілля Новіков, учений і популяризатор науки Ілля Колмановський, опозиційний політик Дмитро Гудков.

“Іноагент” — адвокат

Ілля Новіков — людина енциклопедичних знань, володар діамантової сови і двох кришталевих сов у грі “Що? Де? Коли?”, адвокат. Кілька років тому переїхав до Києва, з початком повномасштабної війни — записався в самооборону…

Він захищав багатьох незгодних із тим, що відбувається в Росії — і, звісно ж, сам був оголошений “іноземним агентом”. Але вирішив цей статус навіть не оскаржувати.

“Розумієте, статус “іноземного агента” — така штука, яка б’є по тобі, якщо ти намагаєшся жити і працювати в Росії. У РФ на мене на той момент уже була кримінальна справа. Уже з лютого [2022 року] було зрозуміло, що я в Росію не приїду. А для тих, хто перебуває в РФ, цей інструмент, звісно, годиться — людині повинно бути важко жити з цим статусом. Коли ж людина живе за кордоном і не планує повертатися, у неї немає жодної власності у РФ, то при зарахуванні її до списку “іноагентів” вона може лише знизати плечима. Я знизав плечима. І жодного разу відтоді не цікавився, що це таке. Цілком очевидно, що я ворог Росії. Це може оформлятися різними способами. Суті це не змінює”, — каже Новіков.

Плашки, які інформують читача, що “текст написав іноагент”, Ілля не ставить, фінансові звіти в Москву не пише. Тобто фактично відправив російський Мін’юст в ігнор, як ми зараз говоримо — слідом за російським військовим кораблем. І сміється: мовляв, в “іноагенти” в Росії записали вже так багато людей, що якщо перших фігурантів “чорних списків” він усіх знав не просто поіменно, а й особисто, — то зараз уже й не розуміє, кого ще додали.

“Одна дотепна людина помітила, що всі нові “іноагенти” чітко діляться на дві групи. Перша група — “А чому тільки зараз?” А друга група — “Хто це?” Оскільки це робиться абсолютно довільно, правил немає. А якщо немає правил, то немає способу боротися з цим із шансом, що суд стане на ваш бік”, — продовжує Новіков.

Репресії, заборони, економічні санкції, зростання цін, мобілізація — все це сьогоднішні російські реалії. Жахливі тюремні терміни дають просто за засудження війни в соцмережах. Здавалося б, у людей повинні відкритися очі. Але звідки ж тоді взявся цей 61% росіян, які свято вірять, що всі, кого оголосили “іноземним агентом”, — насправді “вороги”?

“У російського суспільства колосальні проблеми. Його розбестили, обікрали і зробили співучасником військового злочину, яким є ця війна проти України. Йдеться про десятки мільйонів людей. Російське суспільство не повстане з цього приводу. Воно може повстати з якихось зовсім інших причин, на кшталт того, що в нього закінчилася картопля (чого поки що не відбувається). Але не з приводу несправедливості. От якщо у вас одночасно закінчилася картопля і ви бачите перед собою якусь явну несправедливість — буде іскра. Так, така штука може трапитися. Тільки це ніколи неможливо передбачити. І з того, що ми бачимо зараз, цієї іскри точно не буде”, — вважає Новіков.

На думку адвоката, навіть виданий Міжнародним кримінальним судом ордер на арешт Путіна може спрацювати, лише якщо диктатора здадуть свої ж.

“Путін може опинитися живим у розпорядженні цього суду тільки в тому разі, якщо його повалять близькі йому люди і відправлять до Гааги, щоб відкупитися їм від своїх власних проблем. Оскільки Путін параноїк, схиблений на своїй безпеці, його дуже складно взяти живцем. Він величезну частину свого ресурсу витрачає на те, щоб такого не сталося. Тому мені в Путіна живцем у Гаазі віриться не дуже. Зараз усе йде до того, що Росія цю війну програє. У якийсь момент доведеться здатися і сказати: все, ми більше не можемо. Як було з гітлерівською Німеччиною — Гітлера в Нюрнберзі не було з “поважної” причини. Думаю, що Путіна в Гаазі не буде з тієї ж “поважної” причини”, — продовжує Новіков.

І суд у Гаазі, впевнений адвокат, має бути не один. Адже Міжнародний кримінальний суд у рамках будь-якого процесу зазвичай приймає лише 5-6 обвинувачених із найгучнішими іменами — не більше. Тому будуть й інші процеси — і за кордоном, і в Україні, і, в разі розпаду Росії, на нинішній її території.

“Мають бути десятки, сотні інших судів. Як після Другої світової війни був не один Нюрнберг, де сиділи 23 людини, а були сотні різних процесів. На них судили генералів, судили комендантів концтаборів, судили просто солдатів і офіцерів, які скоювали військові злочини. Ось так само буде і після цієї війни. Це будуть різні суди. Не всі вони будуть входити в структуру Гаазького трибуналу. Десь судитимуть українські суди, десь — на території Росії (за умови розвалу РФ до цього часу”, — припускає він.

Повертатися в Росію Ілля Новіков не має наміру. Більшість його друзів роз’їхалися по різних країнах. У РФ залишилися здебільшого ті, хто вірить пропаганді, або протестує, але винятково у себе на кухні. І жити в оточенні тих, хто розпалював війну, тих, хто їй аплодував, юрист не хоче, навіть після того як війна закінчиться. 

“Мені неприємна думка, що я буду ходити вулицями з людьми, які кричали “Убий, убий! Війна! Путін! Ура!” А посадити всіх цих людей або щось із ними зробити неможливо — їх занадто багато.  Тобто найближчі 30-50 років ця територія (навіть якщо РФ розпадеться на шматки) буде в значній частині заселена людьми, які воювали в цю війну, які робили її можливою. І, звісно, їхати туди жити в мене жодного бажання немає. Якщо після падіння режиму Путіна, після смерті Путіна, можливо, я з’їжджу в Москву, подивлюся, що там відбувається. Можливо, я зустрінуся з кимось із друзів. Але, як співав Окуджава, фауна не та. Я не хочу бути частиною тієї фауни. І війна вже сталася, час не можна повернути назад. Людей уже вбито, міста вже спалено. І шукати якогось примирення і прощення — я не розумію, навіщо. Ну, хтось, напевно, може його шукати, я його не хочу шукати”, — акцентує Новіков.

“Іноагент” – учений

Ілля Колмановський — учений-біолог, автор найпопулярнішого в російськомовному сегменті подкасту про науку. Іллю теж записали в “іноагенти”.

Попри те, що його подкаст був неполітичним, залишатися в Росії Ілля не зміг, виїхав із країни. І навіть незручно себе почуває, що теж опинився у списках “ворогів народу” — адже, каже, що таке його неприємності порівняно з проблемами тих, кого в Росії посадили.

“Я гуляв із донькою в Тбілісі, і в мене став розриватися телефон. Ось так я дізнався про статус “іноагента”. І мені трошки ніяково. Я вважаю, що до мене приділяється незаслужена увага, тому що в Росії є справжні політв’язні, є справжні борці і хоробрі люди. Це до мене ніяк не стосується. Я збирався останні роки виїхати з Росії. Вторгнення в Україну стало останньою краплею, і на цьому ми попрощалися з цією державою. До мене мало має відношення все, що чиновники цієї держави вирішили щодо мене. У списку “іноагентів” я почуваюся самозванцем, оскільки в істинному російськомовному суспільстві “іноагент” — це ніби медаль, звання. Я, напевно, не гідний його носити, тому що є набагато більш гідні люди”, — вважає Колмановський.

Він хороший біолог, і на багато процесів у Росії дивиться з погляду своєї професії. Велику кількість тих, хто, як і раніше, “за війну” і “за Путіна”, як учений, пояснює тим, що це небажання думати, ця рабська покірність владі спеціально виховувалися з покоління в покоління.

“Мені здається, що цей монстр — російська держава — у різних формах вбивав усе живе всередині і зовні, до чого міг дотягнутися, і ніби відтворював цю норму в низці поколінь. Але це не знімає особистої відповідальності ні з кого зі злочинців, з бенефіціарів. Роль Путіна важлива і велика, але я б її не перебільшував”, — зазначає Колмановський.

З високих трибун у Росії постійно виголошувалося, що українці та росіяни — братні народи. Але що відразу сталося з російським суспільством? З тими, у кого в Україні є (а точніше, тепер уже були) друзі… Ілля ще до великої війни помітив у Росії тенденцію до розлюднення українців — щоб картинка розбомблених українських будинків і загиблих людей не викликала обурення та співчуття.

“Для цього потрібно розлюднити цей “братній народ”, наділити його атрибутами якихось нелюдських монстрів. А для наративу, який склався в російському суспільстві, найбільш підходящі монстри — це німецькі нацисти. І пропаганда формує те повідомлення, яке найкраще буде захоплене таким мозком”, — пояснює Колмановський.

Подкаст Іллі тепер змінився. Так, він, як і раніше, розповідає про науку. Але вважає, що в умовах війни неможливо заховати голову в пісок і не помічати, що відбувається навколо (як, як і раніше, роблять багато його колег). Наприклад, як не розповісти про ту катастрофу, яка сталася після підриву Каховської дамби…

“Ми з колегами з великою тривогою стежили спершу за лісовими пожежами, наслідками артобстрілів і бомбардувань першого року війни. Але далі — Каховка. А окупований лівий берег Дніпра, який дуже сильно постраждав від затоплення, — це місце проживання безлічі червонокнижних видів. Там є багато особливо охоронюваних природних територій, на яких мешкають навіть ендеміки — тварини, які є тільки в Україні, більше ніде у світі”, — каже науковець.

Або як не зробити випуск про колег-зоологів, яких російські військові намагалися відстрілювати тільки за те, що ті в умовах повені намагалися врятуватися самі та рятували рідкісних тварин. 

“Лівий берег повністю був затоплений. І з зоологами, які працюють під окупацією в цьому заповіднику, не було зв’язку. А там же до затоплення ГЕС окупанти вилучили всі плавальні засоби, включно з дитячими надувними кругами. І коли люди за щось чіплялися, пробували плисти, евакуюватися — у них стріляли. Зрозуміло, що війна завдає жахливої шкоди природі. Ми не знаємо, що буде далі, тому що і Запорізька атомна електростанція перебуває під окупацією, і те, що відбувається в експлуатації станції зараз, — це шлях до катастрофи. І масштаб її буде непорівнянний із тим, що я зараз перераховував”, — наголошує Колмановський.

Говорити про це в сучасній Росії зараз теж не прийнято. Звідси і “чорна мітка” Мін’юсту РФ, яка для багатьох людей зараз — як знак якості, як чіткий сигнал, що вони не продалися, що їм можна вірити. І не важливо — розмова про науку, чи про політику.

“Іноагент” — політик

Є вже сім’ї, де з’явилися “іноагентські династії”. Приміром, у лютому 2023 року цей статус присвоїли спочатку опозиційному політику Дмитрові Гудкову, а його батькові — Геннадію — трохи згодом, через місяць.

Спілкування з українськими журналістами сьогодні в Росії розцінюється як “підривна робота”. І саме за це — всього лише за інтерв’ю — Мін’юст вручив Дмитру “чорну мітку”.

“Усе змінилося з моменту еміграції. Це сталося два роки тому, у червні 2021 року, коли посадили мене і мою тітку, точніше, її взяли в заручники. І я був змушений виїхати, щоб від неї відчепилися, від моїх родичів відчепилися. Просто вони зробили все, щоб я не брав участі у виборах і показали, що моє перебування в Росії для них небажане”, — каже Дмитро Гудков.

Здавалося б, росіян, які виступають проти війни, дуже багато. Але вони роз’єднані, кожен сам по собі.

“З’являється якийсь лідер. Він тільки починає щось робити, його заарештовують і саджають одразу років на 10. І як можна плисти в басейні, якщо там замість води кислота? Ніяк. Ви розчинитеся. Цей же образ можна застосувати до сучасної Росії. Це фашистська диктатура, де нічого неможливо, жодні протести.  Громадянське суспільства може діяти в умовах хоча б м’яко авторитарних. А коли це жорстка диктатура, то простір для будь-яких дій відсутній, тому що при владі 1 000 200 озброєних силовиків”, — пояснює опозиційний політик.

Шукати якусь логіку в оголошенні людей “іноземними агентами” марно. Люди різних професій, різного віку, до того ж, багато хто з них уже давно не живе в Росії. Але настає п’ятниця — і з’являються нові списки “іноагентів”.

“У цьому ж немає жодного сенсу. Просто так працює репресивна машина. Вона без гальм. У неї як у самурая: у самурая немає мети, у нього є шлях. Розумієте? Усе, потрібно зірочки на погони заробляти. І тобі ставлять завдання — ловити ворогів режиму. І всі починають ловити ворогів режиму. Жодної логіки в цьому немає. Чому в перші ряди цього списку засунули якогось простого громадянина, а не найвідоміших політиків? Незрозуміло. У цьому і є сенс репресій — вони мають носити непередбачуваний характер, щоб боялися всі. Бо якщо спочатку будуть тільки політики, потім тільки незалежні журналісти, потім тільки театрали, то прості громадяни можуть не побоюватися, до них не дійде. А коли в рандомному порядку — бояться всі”, — розповідає Гудков.

Зараз дедалі частіше те, що відбувається в Росії, порівнюють зі сталінськими часами, коли одні стукали, інші приїжджали на “чорній воронці”. Мало що змінилося з того часу. Уже є заарештовані за недоносительство. А є й ті, хто регулярно повідомляє в органи про людей, які висловлюються проти війни, тобто — стукачі. Дмитро впевнений, що сталінську систему повертають цілком усвідомлено — адже владі потрібен страх.

“Щоб налякати суспільство, потрібні були масові репресії. Щоб утримати суспільство в країні сьогодні — достатньо 10 гучних судових рішень. Кара-Мурзі — 25 років, Навальному — 19, Яшину — 8,5, Горінову — 7. І все, всі бояться. А ще активістів постійно саджають у СІЗО і тримають у найжорстокіших умовах із тортурами — щоб усі розуміли, яка ціна свободи. Але, як казав Єжи Лец, попит на свободу зростає, коли падає ціна”, — підкреслює Гудков.

Що далі? Російські опозиційні політики кажуть, що загвинчувати гайки до нескінченності не можна — рано чи пізно все одно зірве різьбу. На це і розрахунок.

“У мене навіть немає сумнівів — у Росії буде революція. Питання тільки в часі, коли це станеться — через рік, через два, через п’ять, через місяць. Ми не знаємо, це неможливо передбачати. Але зараз очевидно, що всі чинники співпадуть. Це і розкол еліт, це і кипіння в суспільстві, це якась криза, можливо, аварія. Загалом, щось станеться і в цей момент стихійно відбудуться зміни, як це було на початку 1990-х у Радянському Союзі”, — прогнозує політик.

Тому Дмитро Гудков, на відміну від попередніх співрозмовників, все ж має намір повернутися в Росію — у момент, коли впаде режим. А приводом для цього може бути програш Росії у війні та українська перемога.

“Зараз більшість моїх друзів теж виїхали. Частина моєї команди в Росії, я знаю, що там відбувається. Звичайно, назад хочеться. І я впевнений, що рано чи пізно ми всі повернемося. І цей режим нам, я сподіваюся, вдасться змінити і побудувати щось цивілізоване, нормальне”, — резюмує він.

А поки що в Москві шукають внутрішніх ворогів. Адже на них так легко переключити невдоволення людей. І крім “іноагентів” у “вороги народу” записують представників ЛГБТ. І це вже не поодинокі випадки, не побутова гомофобія. Так, у Чечні російська влада успішно обкатала систему репресій щодо гей-спільноти, і тепер впроваджує її далі.