Поділ майна – що необхідно знати?

Під час розірвання шлюбу в подружжя виникає питання щодо поділу спільного майна, що набуте у шлюбі.

Поділу не буде підлягати майно, що було придбане до шлюбу за особисті кошти, чи отримане шляхом дарування, чи по спадщині. Все інше набуте у шлюбі майно підлягає розподілу. Нерухомість та земельні ділянки, придбані подружжям та зареєстровані на одного із них під час шлюбу також є об’єктами права спільної сумісної власності подружжя, що підлягає розподілу.

Існує дуже тонка межа між спільною сумісною і приватною власністю одного з подружжя. Щодо цього питання є різною судова практика.

У подружжя є добровільний або судовий порядок розподілу спільного майна.

1. У добровільному порядку розподіл спільного майна - це укладання між подружжям договору про розподіл майна.

Щоб уникнути розгляду справи в суді, за добровільної згоди чоловіка і дружини про поділ спільного майна укладають договір, що оформляється і засвідчується нотаріально. У договорі визначається частка кожного з подружжя на майно, та можуть міститися відомості про відмову в майбутньому щодо претензій про розподіл майна. Договір є правовстановлюючим документом на майно.

2. Судовий варіант розподілу спільного майна. Якщо дружина та чоловік під час розірвання шлюбу не домовилися про порядок поділу майна, спір може вирішуватись у суді. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ст. 71 СК України). Суд враховує інтереси дитини і має право присудити більшу частку майна тому з батьків, з яким буде проживати дитина.

У судовому порядку можна визнати певне майно спільною сумісною або приватною власністю за наявності достатніх підстав.

У практиці часто трапляється, що кожен із подружжя при розлученні намагається для себе зберегти загальне житло в неподільному вигляді.

Наприклад, якщо будинок придбаний після укладення шлюбу (або після спільного проживання в ньому), він належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності (ст. 60 СК України). Майно, що набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Якщо будинок придбаний чоловіком до укладення шлюбу, жінка не має права власності на будинок. У випадку, якщо жінка давала грошові кошти на ремонт або на утримання будинку, не надає їй підстав для права власності (співвласності) на будинок. Навіть якщо є підтвердження того. Жінка та діти мають право користування будинком, тобто право проживати у будинку, на тій підставі, що вони там зареєстровані. Право володіти та розпоряджатися будинком залишається у чоловіка як власника. Але розпоряджатися будинком він може лише в межах, які не порушують право жінки та дітей на проживання у будинку. Це означає, що для здійснення будь-яких правочинів, предметом яких є будинок, чоловік повинен отримати попередню письмову згоду від органів опіки та піклування чи згоду дружини.

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням житлових прав і охоронюваних законом інтересів стосовно дітей.

Якщо особа добровільно не бажає звільняти житлове приміщення, зняття з реєстрації місця проживання та виселення з житлового приміщення відбувається тільки в судовому порядку (ч. 1 ст. 109 ЖК України). Частиною 3 ст.9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Якщо майно дружини чи чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 62 СК України).

Автомобіль є неподільною річчю, тому, згідно ч.2 ст. 71 СК України, він буде присуджений одному з подружжя за умови, що вони не домовилися про інше вирішення питання.

Як правило, автомобіль присуджується тому з подружжя, який ним користувався під час шлюбу, хоча можливо інші шляхи вирішення питання, наприклад, продаж автомобіля та поділ грошей між подружжям.

Кредити при розлученні діляться навпіл, якщо кошти взяті і використані позичальником в інтересах сім’ї.

А якщо вдасться довести, що кредитні кошти або придбане на них майно використовувалося тим з подружжя, що взяв кредит, в особистих цілях, або якщо не було отримано згоди на залучення кредитних коштів другим з подружжя, тоді кредит можна покласти на самого позичальника.

При розірванні шлюбу можна подавати в суд позов про розподіл майна на праві спільної сумісної власності протягом 3-ох років з моменту розірвання шлюбу.

Після розподілу право спільної власності буде припинено і з'явиться право окремих осіб (право приватної власності).

Розподіл майна при розлученні є індивідуальним, а для його успішного завершення необхідно мати вагомі докази.

Питання поділу майна можливо вирішувати ще до вступу в шлюб шляхом укладання шлюбного договору. Це захист від ризиків.

Розділити спільне майно можна і до розлучення через нотаріуса добровільно або через суд.

Як ділиться майно осіб, які проживали в цивільному шлюбі роз’яснила Велика Палата Верховного Суду 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц.

У справі позивач просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнати автомобіль, придбаний відповідачем під час їх спільного проживання, спільною сумісною власністю та в порядку її поділу визначити належну їй частку.

Суд першої інстанції встановив факт проживання однією сім'єю, однак не визнав автомобіль спільною сумісною власністю.

Суд апеляційної інстанції позовні вимоги задовільнив.

Велика Палата Верховного Суду погодилась із рішенням апеляції, зазначивши, що для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти:

- спільного проживання однією сім'єю,

- ведення спільного побуту,

- існування взаємних прав та обов'язків.

При вирішенні спору про поділ майна необхідно з'ясувати:

- обсяг спільно нажитого майна;

- час і джерела його придбання.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив відчуження, або використав його на свій розсуд проти волі іншого та не в інтересах сім'ї чи не на її потреби, або приховав його, то таке майно або його вартість ураховується при поділі.

Верховний Суд вказав, що оскільки спірний транспортний засіб придбано під час спільного проживання позивача та відповідача однією сім'єю без реєстрації шлюбу, то він є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо у Вас виникають спірні ситуації, слід сористатися професійною юридичною допомогою адвоката.