Блукаючи просторам Інтернету натрапив на твердження посла Німеччини, яка набагато краще володіє українською мовою, ніж деякі вітчизняні політики, про «необов'язковість Будапештського меморандуму».
На жаль, мушу рішуче не погодитися з такими твердженнями, ось чому:
- по-перше, мушу нагадати, Німеччини не є учасником Будапештського меморандуму. Відповідно до права міжнародних договорів держава, яка не є учасником міжнародного договору, зобов’язана утримуватися від дій, які можуть знищити ціль і мету міжнародного договору. Метою Будапештського меморандуму є забезпечення гарантій безпеки України.
Отже, заперечення обов’язковості Будапештського меморандуму третьою стороною, не відповідає міжнародно-правовим зобов'язанням Німеччини. Напевно Міністерство закордонних справ України, мало б дати оцінку діям Посла Німеччини або хоча б зауважити, що такі заяви Посла Німеччини, не відповідають інтересам України;
- по-друге, питання обов’язковості міжнародних договорів регулюється Віденською Конвенцією «Про право міжнародних договорів» 1969 року. Підпунктом а) частини 1 статті 2 Віденської конвенції визначено, що «договір» означає міжнародну угоду, укладену між державами в письмовій формі і регульовану міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи кількох зв'язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування. Статтею 26 цієї конвенції встановлено, що кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись. (Принцип «Pacta sunt servanda»)
Водночас Будапештський меморандум, депонований, як міжнародний договір Організацією Об’єднаних Націй. Номер реєстрації меморандуму № 52241 можливо знайти за посиланням.
- по-третє, найбільш доцільним способом тлумачення міжнародного договору є його текстуальне тлумачення, яке має вчинятися добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору (стаття 31 Віденської конвенції).
Згідно зі статтею 2 Будапештського меморандуму «Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй».
З чого робимо висновок, зобов’язання не застосовувати зброю проти територіальної цілісності та політичної незалежності України, у США, ВБ, РФ існувало і до укладення Будапештського меморандум. Однак ці держави повторно підтвердили свої зобов'язання щодо України і таким чином стали державами-гарантами щодо невчинення агресивних дій. А відтак, заперечення обов'язкової сили Будапештського меморандуму є рівносильним запереченню існування Пакту Бреана-Келога 1928 року та частини 4 статті 2 Статуту ООН, які всі держави-учасники Статуту ООН зобов'язані дотримуватися у міжнародних відносинах від загрози та застосування сили.
Саме тому, заяви дипломатичного представника Німеччини: «… Будапештський меморандум не має обов’язкового характеру, але ми намагаємося» є ні чим іншим, як невчасною політичною заявою. Німеччина - держава-посередник у Мінських договорах, тому будь-які заяви посередника, що можуть вплинути на хід переговорів, навряд чи є «кращою практикою» для досягнення домовленостей між сторонами конфлікту.
Дуже б не хотілося отримати нову Мюнхенську конференцію 1938 року.
І наостанок. Політична доцільність та міжнародне право розійшлися в історичному аспекті як мінімум на 300 років.
Судову реформу набагато легше підтримувати, оскільки Конституція України - для більшості, на жаль, «формальність», допоки в Україні дотаційна економіка. Але Статут ООН - це Конституція міжнародного правопорядку, який забезпечує існування планети Земля, а не тільки гарантує недоторканність України і обов’язок всіх держав світу боротися проти агресії, навіть без Будапештського меморандуму.
Фронт міжнародного права проти агресії пропоную вважати відкритим.