Агенти "доброчесності": як створити Верховний Суд в епоху популізму?

Рівно рік тому Верховна Рада дала офіційний старт судовій реформі. Весь цей час ми спостерігаємо за її впровадженням - конкурс до Верховного Суду вже наближається до свого логічного завершення. І цього літа Україна отримає найвищий судовий орган у системі

Рівно рік тому Верховна Рада дала офіційнийстарт судовій реформі. Весь цей час ми спостерігаємо за її впровадженням -конкурс до Верховного Суду вже наближається до свого логічного завершення. Іцього літа Україна отримає найвищий судовий орган у системі судів загальноїюрисдикції з новою структурою, місією та повноваженнями.

Але чим ближче до завершення конкурсу - тимгарячіші стають заяви у ЗМІ "лідерів думок" та громадськихактивістів. Все було б добре, якби серед повідомлень, які звучать кожного дня,не було б маніпулятивних тверджень, які, м'яко кажучи, далеко не завждивідповідають дійсності та не сприяють формуванню довіри до нового ВерховногоСуду. 

Людей, ледь знайомих з судовою реформою,легко переконати в її продажності та неефективності. Для цього потрібно лишеприкріпити на конкурс до Верховного Суду ярлики «Ківалов», «Портнов» або ж«списки», «одіозні судді». І вже ніхто не буде розбиратись. А даремно.

Саме тут за ВККС повинна була б заступитисьгромадськість. Члени ГРД,  так само як і інші активісти, добре знаютьперсональний склад ВККС. Раніше не виникало питань щодо довіри до Комісії.Більш того, всі члени ГРД хотіли працювати при ВККС. 

Натомість я б хотів говорити мовою цифр іфактів, що здатні фахово доводити або спростовувати будь-які фейки. Згідно з результатами співбесід таоприлюдненими висновками ГРД, до 63% або до 241 кандидата не було зауважень.Тобто, ГРД мало претензії лише до 37% кандидатів. Це – безперечно високий показникякості нинішніх кандидатів, якщо навіть під таким пильним приціломгромадськості на них компромату не вистачило. 

Водночас наявними є 120 вакантних місць. Це означає, що не зможутьстати переможцями конкурсу, 79% учасників, які дісталися другого етапукваліфікаційного оцінювання. ТобтоКомісія залишить їх поза червоною рискою у рейтингу. Ця цифра є удвічі більшоювід тієї, яку відсіяла ГРД. ВККСяк орган, який уповноважений проводити конкурс, не має права на помилку, тому іробить свою роботу згідно регламенту, крок за кроком, поступово і обґрунтовано.Тож, можливо, потрібно поважати цю роботу, набратися терпіння та зачекатизакінчення кваліфікаційного оцінювання, аніж забігати наперед, сіяти паніку таманіпулятивно звинувачувати Комісію у тому, чого не трапилось? Не забуваємо, миговоримо про суддів та адвокатів, які знають свої права та можуть їх фахово запотреби захищати. І докази їх «недоброчесності» повинні бути, так би мовити,«залізними». 

Далі варто сказати про такі поняття яквмотивованість, обґрунтованість та доказовість. Хочу підкреслити: висновки ГРД щодо недоброчесності кандидата – це видінформації, яка не має ярлик «не гідний». Це так би мовити "відгукдегустатора". А от чи дійсно цей «зразок» неякісний, вирішить головнийтоварознавець за фізико-хімічними та органолептичними показниками і висновкамиліцензованих лабораторій. 

Розглянемо деякі висновки ГРД. Чи є допустимнаявність у них припущень? Можливо, але тоді не варто говорити про обов’язокВККС їх автоматично приймати. 

От, наприклад, уривок з висновку: «Висока вірогідністьнаявності близьких позаслужбових стосунків з родиною N., який у майбутньомуможе постати перед судом…» 

«Висока вірогідність» - це не факт навіть зточки зору ГРД. Як у такому випадку державний колегіальний орган, якийскладається з висококласних правників, може враховувати таке припущення та затверджуватийого, по суті, автоматично, як того вимагають представники ГРД? 

До, речі, ось доволі комічний висновок, наякий також звернув увагу Голова ВККС Сергій Козьяков під час своєїпрес-конференції: 

«З досьє кандидата та його деклараційвипливає, що у власності подружжя кандидата X перебуває три гаража та двамашиномісця (один з гаражів у віддаленому місці). Проте кандидат декларує лишедва транспортних засоби. Це дає підстави вважати, що кандидат або володієіншими засобами, або надає майно в оренду, що не відображено у декларації» 

Чи може бути переконливим аргумент, щонаявність паркомісця без автомобіля автоматично про щось свідчить, а, отже,означає, що кандидат одразу є таким, що «не підтвердив здатність здійснюватиправосуддя». Напевно, що ні. 

Але парадокс цієї всієї ситуації з висновкамиГРД полягає у тому, що регламент ГРД дозволяє змінити своє рішення, а ВККСцього зробити цього не може. 

Дуже цікавим є меседж про те, що члени ВККСчомусь ставили запитання членам ГРД. Дивно це чути ще і тому, що, як мипам’ятаємо, раніше ГРД просто ставила ультиматуми ВККС з намаганням братиучасть у співбесідах. Це, власне, і було зроблено. І от тепер бачимо дивні речі- замість визнання факту співпраці та відкритості ВККС маємо звинувачення у отриманихпитаннях щодо їх же висновків. 

Зараз лобісти ГРД стверджують, що було біля20 висновків, за якими своє слово сказав ЄСПЛ, а, отже, вони мали бутивраховані колегіями автоматично. А я спитаю, дійсно? І чи відомо правникам, яківиносять такі твердження, що рішення судді ухвалюють колегіально чи, наприклад,у трійцях? Чи є беззаперечною кореляція рішення ЄСПЛ по справі, на якупосилається висновок ГРД, із конкретним питанням з урахуванням інстанційностірішення, яке стосується кандидата? 

До речі, наявність великої кількості окремихдумок членів ГРД, які іноді представник не зачитував під час співбесіди і недоповідав про них, поки це питання не задавали члени Колегії, свідчить пронеодностайність позиції щодо кандидатів всередині цієї організації. Взагалі 38% голосувань ГРД за висновки булине одностайними і містили голоси «проти» або «утримався». Є більше 20 випадків,коли за висновок взагалі голосували 10 членів ГРД або навіть менше. Дивнимє те, що це стосується висновків за одіозними, як вони самі називають,кандидатами. Цікаво, чому. Ічи знає громадськість, що такі дії можуть стати приводом для їх оспорювання? А ми, до речі, маємо справу звисокопрофесійними правниками, які так просто не дадуть «маркувати» своє ім’я. 

Кандидати пройшли через жорнова питань з обохбоків – і комісії, і ГРД. Інколи кандидат нічого не міг пояснити, інколинавпаки – логічно пояснював і потім надавав документи – 30, 50, 80, 100сторінок прямо під час засідання. Повіритикандидату чи інформації з висновку ГРД? Не повірити, а перевірити кожну з цих сторінок – саме для цього ВККС брала перервута переносила розгляд на пленарні засідання. 

6 червня розпочинаються засідання Комісії упленарному складі. 

Всі розуміють, що вони будуть складні. Вжез’явилися рішучі намагання наполегливо рекомендувати Комісії, кого не вартозалишати в конкурсі. Декому потрібен піар для подальшої роботи та фінансування,і конкурс до Верховного Суду – занадто гучна подія, щоб її пропустити. На моєглибоке переконання, якщо правники справді бажають змін у судовій системі, вонимають підтримати конкурс своїми професійними коментарями. Якщо громадськістьбажає зберегти квоту довіри, що їй тимчасово надана, вони також мають діятипрофесійно, перестати маніпулювати і тиснути на державний орган, який змушенийу стресових умовах проводити надважливий для країни конкурс. 

Кажу імпертивом, бо немає часу на загравання.Бо поки громадськість, передусім мої колеги-юристи, які працюють над позовами,дослідженнями, новими кодексами та законами, будуть мовчати, інша частинагромадськості, що працює над акціями і мітингами, буде кричати. І цей дисбаланста небажання почути іншу сторону є дуже небезпечними. За спекуляціями і гучними заявамими ризикуємо втратити найважливіше - те, за що стояв Майдан. Власнугідність, майбутнє країни, верховенство права, на сторожі якого буде стояти по-справжньомуновий Верховний Суд  - суд, якому буде довіряти наше загартованегромадянське суспільство.