Надання державної допомоги у Фінляндії: досвід для України

Вдале поєднання публічних і приватних інтересів щодо виконання інвестиційних програм з державною підтримкою здатне забезпечувати розвиток супутніх галузей із одночасним вирішенням актуальних проблем енергозбереження та залучення альтернативних джерел енерг

Останнім часом на слуху все частіше зустрічаються вислови представників влади, зокрема голови Комітету з питань промислової політики та підприємництва В.В. Галасюка, щодо необхідностізабезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів та їх спрямування на задоволення першочергових суспільних потреб. За загальним правилом, держава, перш за все, виступає в ролі інвестора, вкладаючи кошти в певні проекти, сподіваючись на підприємницький успіх. Підтримка економічно неефективного виробництва тільки загострює проблему дефіциту бюджетних коштів, тому правильним є вибір такої моделі державної допомоги, яка б, по-перше, дозволяла досягти певну соціально-економічну мету (і не обов’язковим тут є отримання прибутку); по-друге, не вимагала передачі значних державних коштів; по-третє, враховуючи євроінтеграційні устремління нашої держави, відповідала європейським нормам надання допомоги.

Західноєвропейські країни мають неабиякий практичний досвід у цій сфері, тому для України його адаптація і застосовування може бути корисним. Так, наприклад, уряд Фінляндії надає 32,1 млн євро, щоб частково покрити інвестиції у впровадження виробництва електроенергії з відновлювальних джерел на підприємстві Aanekoski,зокрема придбання вітряного млину. Загальні інвестиційні витрати комбінату складають 1,2 млрд євро. Даний проект, що був затверджений в червні 2015 р., також отримує підтримку Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) в розмірі 275 млн євро, з яких 75 млн євро гарантується Європейським фондом стратегічних інвестицій.

Подібні заходи дозволять підприємству працювати без використання палива, зокрема: важкої нафти (як правило, використовується на целюлозних заводах), і витрачати менше енергії на одиницю продукції. Підприємство буде повністю самодостатнім з точки зору енергетики, а також виробляти електроенергію з відновлюваних джерел в місцевості, де він розташован. Крім того, проект передбачає створити 6000 робочих місць на етапі будівництва та підтримки виробництва і 2500 робочих місць в даному секторі лісового господарства в довгостроковій перспективі.

В свою чергу, Європейська Комісія оцінила заходи у відповідності з Керівними принципами державної допомоги щодо оцінки проектів державного фінансування в галузі енергетики та навколишнього середовища на період з 2014 до 2020 рр. Згідно з положеннями цих правил, держави-члени можуть надавати допомогу в галузі енергетики та енергоефективності з метою використання відновлювальних джерел при дотриманні певних умов. Комісія прийшла до висновку, що проект Metsa дозволить значно збільшити виробництво електроенергії з відновлювальних джерел в Фінляндії, а також добитися значної економії енергії. Крім того, аналіз Єврокомісії показав, що допомога не призводить до сверхкомпенсації і її сума не перевищує допустиму компенсацію вартості інвестицій у відновлювальні джерела енергії. У зв ’ язку з цим, Комісія прийшла до висновку, що проект сприятиме досягненню цілей ЄС в області енергетики без надмірного спотворення конкуренції і, що підтримка з боку Фінляндії є сумісною з нормами законодавства ЄС у сфері державної допомоги.

Вищенаведений випадок свідчить про те, що необов ’ язково надавати щорічні багатомільярдні суми підприємствам у сфері енергетики (ПАТ «Лисичанськвугілля», ДП «Селідоввугілля» тощо), які не намагаються провадити заходи з підвищення енергоефективності і розробляти нові проекти удосконалення енергетичної інфраструктури, що з точки зору забезпечення життєздатності підприємства є нераціональним. А замість цього, необхідно поступово перенаправляти рух державних коштів на реалізацію значущих або для окремої місцевості, або, навіть, для всієї країни енергетичних проектів, що у майбутньому буде демонструвати конкретні результати: збільшення виробництва електроенергії з відновлювальних джерел, зменшення споживання вугілля на теплоелектростанціях, зменшення кількості спожитих енергетичних ресурсів на одиницю виробленої продукції тощо. Поки що в Україні про такі заходи ведуться лише розмови, а окремі проекти є одиничними. Створення цілісної системи правового забезпечення надання державної підтримки за умов впровадження енергозберігаючих технологій чи заходів, спрямованих на досягнення інших економічно значущих результатів, лише бере свій початок під тиском Європейського Союзу та зобов’язань, що випливають з положень Угоди про асоціацію з ЄС. Власна ініціатива вітчизняних підприємств в цьому сенсі знаходиться майже на нулі, і держава аж ніяк не квапиться стимулювати таку діяльність отримувачів державної допомоги.