Відкриті списки закриють двері до ВР багатьом нинішнім парламентарям

Затяжна політична криза, в якій сьогодні опинилась Україна, викриває усі недоліки виборчого законодавча. Ми все частіше чуємо думку про те, що не змінивши правила входу в політику, вихід з глухого кута нам не знайти – постійно будуть вилазити «вуха» олігархів і нові скандали, пов’язані з партійною корупцією та квотним принципом призначення на усі «хлібні» посади.

Тим часом, іміждеві втрати України поставлять під загрозу отримання не тільки фінансової підтримки від Європи та Америки, але й політичної. А це у часи гострої соціально-економічної кризи, коли країна фактично перебуває на межі дефолту, та на фоні війни з Росією, дуже небезпечно… Терпіти недієздатність українського політикуму, чекати реформ та списувати помилки вже ніхто не буде. У цій ситуації в нас два варіанти – або рішучий крок уперед, або десять кроків назад… В черговий раз наступати на українські граблі європейці не будуть.

І на цьому шляху безумовно першочерговим є питання зміни виборчого законодавства. Відкриті списки, про які вже не один рік говорять у Верховній Раді і на яких спекулюють напередодні кожних виборів, можуть не просто змінити правила гри, а повністю оновити якість українського парламенту. Сьогодні ж закриті та сталі у своїй нeeфeктивності українські «еліти» викликають недовіру громадянського суспільства. Закриті списки – це партійне кріпацтво. Сьогодні парламентарі перебувають у наймах, працюючи виключно на інтереси панів-олігархів.

Наразі більшість політичних експертів єдині в одному: нинішнє виборче законодавство у частині виборів народних депутатів України не відповідає запитам суспільства і не сприяє розвитку демократичних ініціатив.

Основне ж завдання нового закону про вибори народних депутатів – це забезпечення можливості впливу виборців на формування політичних списків, а відтак і на персональний склад парламенту. Очікується, що відкриті списки стимулюватимуть внутрішньопартійну конкуренцію, а також відкриють двері до парламенту авторитетним людям з регіонів. Сама ідея відкритих списків покликана зменшити вплив партійного керівництва та гаманців олігархів на формування виборчих списків. Крім того, переконаний, що в новому законі не може бути жодного компромісу щодо повної заборони політичної реклами та зниження прохідного бар’єру з 5% до 3%.

Та поки ситуація така, що у сесійній залі голосів для прийняття реальних змін до виборчого законодавства не вистачає. Голова Центральної виборчої комісії Михайло Охендовський відверто сумнівається, що в нинішньому скликанні ВРУ знайдеться 226 голосів за відкриті виборчі списки. Очевидно, нинішні парламентарі бояться, що такі зміни назавжди закриють їм двері до великої політики.

Тому цей процес усіляко заговорюють, гальмують та саботують.  Загравати з виборцем напередодні виборів можуть усі, обіцяючи відкриті списки, відмову від мажоритарки та повну звітність про фінансові надходження до передвиборчого фонду, а ось реально відстоювати зміни виборчого законодавства – ні. Тут вони обирають найлегший шлях – через закриті списки, гречку і адмінресурс проводити потрібних до парламенту… Та за умови відсутності виборчої реформи наступний парламент буде ще гіршим.

Ще у червні 2014-го року новообраний президент Петро Порошенко, говорячи про позачергові вибори до Верховної Ради, казав, що парламент має обиратися за новим законом, на пропорційній основі, за відкритими списками. «Виборці мають знати кожного кандидата особисто», – зазначав Порошенко у своєму виступі на сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи.

У Коаліційній угоді, підписаній п’ятьма депутатськими фракціями наприкінці 2014-го року значилось: «Відмова від змішаної (пропорційно-мажоритарної) виборчої системи та запровадження пропорційної виборчої системи виборів до Верховної Ради України, за якої виборці матимуть можливість голосувати за конкретних кандидатів в багатомандатних виборчих округах (пропорційна система з відкритими списками)». Уточнюю: це завдання стояло у Коаліційній угоді на перший кварталу 2015 року!

З травня 2014 року до Верховної Ради було внесено аж 5 законопроектів щодо змін у виборче законодавство. Проте жодного так і не було включено до порядку денного. В липні 2014-го у парламенті був зареєстрований законопроект про вибори народних депутатів України (за відкритими партійними списками). Проте і його в порядок денний теж так і не включили (перша спроба набрала лише 169 голосів, а друга – 200; обидва рази я голосував «за»). Законопроектом, зокрема, передбачалось голосування за загальнодержавний виборчий список із закріплення кандидатів у депутати за територіальними виборчими округами. Таким чином мав би бути забезпечений зв’язок депутата із виборцями та можливість впливати на персональний склад прохідної частини виборчого списку партії.

У серпні 2014 року, перед закриттям четвертої сесії Верховної Ради сьомого скликання, парламентарі знову не включили до порядку денного законопроекти про вибори народних депутатів за відкритими списками. Відтак, найбільш песимістичні прогнози з приводу проведення позачергових виборів до парламенту у 2014-му справдилися: нардепів обирали за старою змішаною виборчою системою: 50% за закритими партійними списками, 50% – на мажоритарних округах. До чого це призвело ми усі бачимо – нині сірі кардинали, ставленики олігархів, колишні регіонали та гречкосії знову сидять у парламентських кріслах.

Наразі до порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання був включений законопроект 1068-2 про вибори народних депутатів України на пропорційній системі з відкритими спискам и з регіональними преференціями (авторства Чумака В., Агафонової Н., Новак Н., Різаненка П., Ємця Л.). Документ передбачає застосування виборчої системи з регіональними виборчими округами з остаточним розподілом мандатів на загальнодержавному рівні. Партії, які мають намір брати участь у виборах, висувають на своїх з’їздах кандидатів у вигляді єдиного списку в загальнодержавному виборчому окрузі. Крім того, з числа кандидатів із загальнодержавного виборчого списку затверджуються регіональні списки (не менше 5 кандидатів) у кожному виборчому регіоні. Громадяни голосу ватимуть як за загальнодержавний список, так і за регіональний.

В лютому цього року спікер Верховної Ради Володимир Гройсман заявив: «Виборчу систему треба змінювати. Я вважаю, що виборчі списки мають бути відкритими. І наступні вибори мають відбутися саме за таким Законом. Маємо голосувати не за списки людей, яких утвердили лідери партій, вожді, а за тих, яких обирають безпосередньо люди». Подивимось, наскільки справа піде далі слів…

Погоджуюсь з Оксаною Сироїд, на сьогоднішній день закон про вибори за відкритими списками – це запобіжник дочасних виборів. Прийняття цього закону зупинить розмови щодо перспективи призначення дочасних парламентських виборів. І тут має велику роль відіграти громадськість, точніше її тиск. Суспільство повинно змусити парламент прийняти нові правила виборів. Адже перехід до виборчої системи з відкритими списками сприятиме оновленню політичних еліт і розбудові внутрішньопартійної демократії та здорової конкуренції. Олігархи звикли замовляти політичну «музику», та громадськість може змусити зупинити цю ганебну практику!