Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
04.12.2019 22:35

Історія однієї хіміотерапії

Засновниця комунікаційної он-лайн платформи "Держслужба ФОРУМ"

Ми живемо звичайним щоденним життям, не задумуючись про те, що може бути, могло б бути, сталося чи не сталося

Невідомі нам лиха проходять повз нас. Зазвичай, побачивши номер картки у стрічці новин або прохання про допомогу, ми намагаємося прогорнути швидше і заспокоюємо себе, що там, напевно, шахраї.

У більшості випадків хворі люди лишаються наодинці зі своїми проблемами. Лікарі дають ліки, але не лікують душу. Ніхто не може стовідсотково гарантувати виздоровлення. Ніхто не може пережити біль і випробовування за інших.

Особливо важко тим, у кого онкозахворювання. Крім фізичного болю, вони страждають на моральний тиск від стереотипу у суспільстві, підкріпленого статистикою, про великий відсоток смертності. Цей тиск, іноді, важче витримати, ніж сам біль. Однак людина – це, у першу чергу, дух. А лише потім тіло. Якщо людина вірить у своє виздоровлення, нам лишається тільки підкріплювати цю віру добрими вчинками.

Є у мене Оля, до якої я ходжу уже декілька місяців робити манікюр. Чудова майстриня і ще кращий чєловєчєк: розумна, гарна, відкрита і дуже мужня людина. Ми з нею знайшли швидко спільну мову, бо перегукуються наші жіночі долі у нещастях і щасті.

В її життєвій історії – лікування злоякісної пухлини. І ось нині – рецидив.

Вона їздить на хіміотерапію до онкоцентру Спіженка, готується на операцію і… працює.

Хочете знати що таке хіміотерапія з першоджерела? Оля вам розкаже.

Унікальне інтерв’ю людини, яка має мужність говорити про свою біду.

- Олю, як почуваєшся?

- Вже краще, пройшли критичні дні після другої хіміотерапії. Зараз тільки суглоби болять і м’язи. Вже ходжу на роботу.

- Розкажеш як це все було?

- Так.

Ось розповідь Олі:

«Перед тим, як проходити хімію, мене оглядає хіміотерапевт, я здаю розширений аналіз крові, мене зважують, дивляться результати аналізів і тільки тоді дають дозвіл на капання. Я прохожу в спеціальну велику палату у вигляді сегментів. У ній стоїть крісло, в яке я сідаю аж на 8-10 годин, з перервою на обід.

Спочатку починають капати допоміжні медпрепарати: фізрозчин з демидролом і дексаметазоном (гормональний протиалергічний препарат), потім ліки для підтримки шлунку і печінки, і після того ставлять першу хімію - авастин. Хімій всього три: авастин, карбоплатин і паклітаксел.

Авастин - це хімія на основі білка, без побічних дій, це таргентна терапія, але у мене на неї була реакція організму у вигляді підняття температури тіла, печіння по всьому тілу, піднявся тиск. Авастин капали годину.

Потім карбоплатин – капання пройшло без особливих змін в організмі.

А от саме цікаве почалося, коли капали паклітаксел. Його капають 3-4 год. Перших пів години капання було все нормально, а потім почала кашляти, першіння в горлі, нежить і задишка. Прийшла лікар, зупинили капання і сказали, що це алергічна реакція на внутрішньовенне введення препарату. Вкололи гормональний препарат з димедролом, симптоми зникли і мене почали знову капати. Тільки тепер ще поставили біля мене шприц з ін’єкцією проти набряку горла.

Це все я витерпіла.

Залишилось до кінця капання 20 хв і знову у мене алергічна реакція, налякана медсестра викликає лікаря реаніматолога-анастезиолога для надання мені допомоги, бо це вже був пізній вечір 21:00 і робочий день у лікарів закінчився.

У той день в мене влили гормональних препаратів в три рази більше, чим потрібно. Я була десь в космосі: і погано, і голова крутиться, і нудить, але ж - капаюсь.

А після того мені ще треба було добратися до готелю, який знаходився поруч клініки, це десь було близько 22.30.

Наступного дня мене відкапували різними препаратами для очищення організму - до 3 годин капання. Потім сіла в кафе, випила чаю з лимоном, замовила бла-бла-кар і поїхала додому.

Перших 4 дні після хімії – найважчі. Нестерпна нудота, болі в кішківнику, мязи і суглоби дуже болять - приходилося обезболювати. Реагую на різні запахи, їсти можу тільки те що подобається моєму носу)), хімія починає висушувати тіло, воно збезводнюється...

Хтось каже, що не можна вживати м’ясо рибу таким людям, як я. Але це не правда - нам потрібен білок, багато фруктів, овочів і води до 2,5 літрів у день. Організм тоді починає відновлюватися і не їсть сам себе, як у випадку дієти. Мене рятує ще кава з шоколадом від нудоти і банан від болю в шлунку…

Я розумію людей, які відмовляються капати хімію і йдуть свідомо вмирати, це дуже важко, боляче і неприємно.

Але я обрала шлях важкий. Я хочу жити...

Я впораюсь з симптомами хіміотерапії.

Я знаю, що при моїх хворобі, в стані постійної нудоти і болю, все ж можна бути щасливою, доброю, усміхненою... Радіти кожному моменту... Любити себе, свою роботу... Любити усе, що тебе оточує і навіть втішати людей, здорових людей, які розгублені і не знають, що зі мною робити».

Ну, якось так. Невелика історія про одну хіміотерапію і одну дуже потужну жінку. Олі залишилося ще дві хімії. І операція по видаленню органів, уражених злоякісною пухлиною.

Вся інформація щодо дій медичних препаратів носить індивідуальний характер і не є характерною для інших випадків.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net