Політика це той смаковитий і всякчас повабний казан, де завжди апетитно й наваристо пахтіє, до якого стримлять, з якого черпають сили і натхнення всі. Хоча дуже багато панянок і паничів зверхньо кажуть: я, мовляв, політикою не цікавлюся. Не лукавте, друзі. Ви завжди по вітру перемін чітко тримаєте носа. От тільки зізнатися в цьому навіть самі перед собою не вмієте.
А ось є люди, котрі все життя професійно займаються цим — політикою. І не просто словоблуддям з трибун, не з метою заробити більше балів для своєї партії, руху, для зміцнення власного іміджу. А щоб допомогти громадянам краще розпізнати, хто є хто в сучасному політичному бомонді, хто є чесний і правдивий, а хто в лушпинні брехні будує райдужні замки, закликаючи йти за ними, орієнтуватися лише на їхні гасла. Як, до прикладу, рух медведчука, що завжди і у всьому прагнув одного — здачі інтересів України проклятим оркам.
Політологи — особлива каста української еліти. Люди просвітлені, високограмотні, здебільшого чесні і правдиві. Якщо хочете лицезріти і мати за зразок таку примітну людину — сміливо орієнтуйтесь на таку милу й чарівну пані, як професор політології Галина Іванівна Зеленько. Вона неперевершений, скажу вам, майстер політичного коментаря, митець висловитись влучно, так, щоб словам було тісно, а думці широко й привільно, так, аби кожен читач, слухач, глядач зрозумів, що уявляє собою предмет її конкретного дослідження. Вона без перебільшення — фахівець дотепності і оригінальності у розставлянні крапок над «і».
Недарма рік тому до неї прийшло справжнє визнання — вчені обрали її членом-кореспондентом Національної Академії наук України. Як на моє приватне переконання, це довіра не лише особисто до Галини Іванівни, а насамперед до справи, якою вона займається. Я б сказав, що корифеї нашої науки тим самим визнали, що політологія є наріжним каменем світобудови нашого суспільства. І це справді надзвичайно важливо…
Тривалий час спостерігаючи за публічними виступами пані Зеленько, мимоволі помічаю, як і далі міцнішає голос неформального лідера політичної думки в Україні, як вона вміло й доречно для своїх коментарів, зауваг, приміток добирає аргументи, доводи, резони. Адже ж у неї не безвідповідальні виступи-нашіптування різних там дрестовичів — безпорадних і непутьових радників-зрадників. Гадина Іванівна знає ціну кожного слова і вміло користується їм. Є чому повчитися в неї кожному, хто всерйоз мріє про папаху некоронованого Сократа чи Платона.
А загалом мені здається, що слова як діти, вони більше слухаються жінок. Насамперед, таких, у житті доречних і вродливо примітних, як мила пані Галина Зеленько.
Я ці рядки нині пишу тому, що якраз посеред осені, 5 жовтня, у Галини Іванівни Зеленько День народження. Знайшлася вона ось такої ж золотистої днини у селищі Боровій поблизу Фастова на Київщині. Виросла і з золотою медаллю закінчила середню школу у маленькому селі Фастівець, що у тому ж затишному і багатому на щирих людей краю при Південно-Західній чугунці, як у простолюдді величають залізницю з її аж начебто запашними станціями: Півні, Корчі, Мотовилівка, Сорочий Брід. Тут сповна почерпнула доброти і людяності, своїми заслугами вже навіки прославила і своїх вчителів і школу, і сільську громаду. Серед осередку якої й по нині мешкає її неперевершеної доброти мати.
Зичу відомій учені-політологу добра і щастя в день її НОВОЛІТТЯ — В ЖОВТНЕВІ МИЛІ ДНІ ПІД НЕБОМ СИНЬООКИМ! Нехай лише множаться ваші творчі успіхи благоліпна, Галино Іванівно!
НА ФОТО: Пані Галина Зеленько, доктор політології, професор політології, член-кореспондент Національної Академії наук України в галузі політології.
Фото з мережі Інтернету. Дякую невідомому артмайстру знімка.
