Ви ж не забули, милі пані й панове, за чотири доби – 15 липня ц.р., у селі Володіївці Барського району Вінницької області зване торжество – 119 роковини зіркового весілля нині знаменитих на весь світ Андрія Лівицького та Марії Ткаченко, які заручившись у скромному храмі над річкою Лядовою на Поділлі, проживуть у мирі та злагоді без малого 54 роки. Оказія відбудеться у прийдешній понеділок, чому саме в цей день, поясню нижче.
Андрій Миколайович Лівицький у буремні роки становлення української влади обійме клопітний пост міністра юстиції Української Народної республіки (УНР), а після підступного пострілу і смерті Головного Отамана Симона Петлюри, з 26 травня 1926 року і до останнього свого дня у січні 54-го буде Президентом УНР в екзилі. Його чарівна Марія, Марія Варфоломіївна, окрім того, що стане початковою в історії України першою леді держави, а також і відомою письменницею-мемуаристом. Її твір «На зламі двох епох» вважається літературним зразком спогадів великих людей. Але головне, що від того шлюбу, укладеного 15 липня 1900 року на подільській землі у древніх черешневих Володіївцях і на небесах, народилося двоє незрівнянних потомків – на сьогодні за всі часи і віки найкраща лірична поетеса України Наталя Лівицька-Холодна, Бог якій відвів без малого 103 роки свідомого і цікавого земного життя (її не стало лише 2005 року) і син Микола. З 1967 до 1989 року, казати б, до останнього свого дня він, як і його благородний, великодушний батько, також служив президентом УНР у вигнанні. З усіх сил боровся за славу нашої землі і нашого славного роду українців.
Це, мабуть, єдине у своєму роді подібне вшанування створення великої української сім’ї у простенькому сільському храмі в глибинці древнього Подільського краю, куди примхлива доля колись закинула двох юних революціонерів Андрія та Марію, які вже 1900 року, у віці 21-го року (обоє народилися в один і той же день, при чому на світанку 9 квітня 1879 року!), були вже відомими борцями з царатом за утворення суверенної і незалежної України. Знаходилися на обліку жандармського управління. Не отримавши благословення на одруження від батьків, пристали до думки старшої сестри нареченої Марії Неоніли, яка була владною і видною матушкою у Володіївцях: «Ми вам справимо весілля у нашому домі! Ваня (мала на увазі свого чоловіка, місцевого священника Івана Крижанівського) освятить ваш шлюб у нашому затишному храмі. Будемо сподіватися, Бог почує наші молитви і поставить вас у чергу за сімейним щастям!»
Щоб бодай якось віддячити і Всевишньому, і людям, які прихистили чарівну пару молодих голубят у ту давнішню непевну пору людських протиборств, повінчали їх, приростили родинні крила, благословили до сімейного подружнього життя, ми вирішили на фронтоні Божого сільського храму Іоанна Богослова у Володіївцях, у день весілля – 15 липня, відкрити меморіальну дошку. Вознести славу церковному шлюбу! Ми – це голова Вінницької обласної організації Національної спілки письменників України Вадим Вітковський, депутат Вінницької обласної ради Володимир Крисько та я. Вони, як організатори дійства, як свати реконструйованого через століття зіркового весілля над річкою Лядовою, я – як автор ідеї та сценарію публічного відновлення Володіївецького весілля через 119 літ!.
Слава Богу, знайшлися люди, які підхопили наш благородний публічний замисел, приєднали і свої творчі, організаторські здібності. Це насамперед фахівці образотворчого мистецтва, професіонали обласного будинку народної творчості, працівники Барського районного і Вінницького обласного управлінь культури. Бо ж реконструюючи подію більш як столітньої давнини треба, либонь, щоб це виглядало в стилі давнього часу, я маю на увазі за тоном одягу, давніми піснями й обрядами. Отож, до дійства доклали своїх зусиль саме ці майстри. Знайшлися люди, які на прийдешньому весіллі зіграють на подіумі і роль молодят стартового року двадцятого століття і дітей Лівицьких. Насамперед, поетеси Наталії Лівицької-Холодної (цю роль у її поетичному дарі відтворить вінницька поетка, член Національної спілки письменників України Руслана Мельничук), закоханий із своїми посвятами неперевершеній красуні Наталі Андріївні Лівицькій-Холодній знаменитий поет двадцятого століття поет Микола Вороний і інші.
Поетка Руслана Мельничук.
Схвально про наш оригінальний помисел відгукнулися керівники Барського району і Вінницької області, щира подяка їм за це. Одначе, якщо по-правді, найбільше мене потішив ось який коментар до однієї з публікацій про цю подію двотижневої давнини. Написав його відомий київський журналіст, уродженець якраз Барського району Вінниччини Сергій Сай-Боднар. Він висловився так: «Геніальний приклад того, як потрібно реконструювати заідеологізовану радянщиною історію України! Двічі похвально, що до проекту долучені учні та студенти!! Нехай знають правду .... Ну, а Вам, Сан Саничу,- респект і повага!»
Зрушивши справу організації небувалого дійства з місця і задавши їй оборотів, ми з моїм колегою Вадимом Вітковським, стали думати й гадати, а кого ж, власне, позвати окрім сельчан і їхніх сусідів на цю непросту оказію, зокрема, з відомих гостей. Домовились, що Вадим Миколайович гукає візитерів на районному й обласному рівнях, а я – на рівні держави.
Що тут, власне, мені було думати, вигадувати. Я написав і розіслав персональні запрошення главі держави, прем’єр-міністру, голові Верховної Ради України, віце-прем’єр-міністрові з гуманітарних питань, а також двом міністрам - культури та освіти, голові Інституту Національної пам’яті. Смисл у тих запрошеннях був вкладений такий: друзі, якщо ви є патріотами України, людьми, які шанують нашу віковічну історію створення української держави, маєте, або приїхати на це торжество, або відгукнутися бодай вітанням до тих, хто вшановує пам'ять зіркового весілля.
Запрошення електронною поштою розіслані ще 21-23 червня ц.р., будь-яких відомостей про реакцію урядовців поки що немає. Нехай думають…
Але в гості, за даними Вадима Вітковського, вже їде чимало людей.
Заявив мені особисто, що Володіївці обов’язково 15 липня ц.р. бажає відвідати Народний депутат України п’ятого скликання, адвокат із Тернополя Василь Степанович Богачук. Він відомий поет-пісняр. Автор знаменитої пісні "Батькова криниця", її можна почути тут - https://www.youtube.com/watch?v=b_JFJO0eHDs Хоче на власні очі побачити Володіївецьке зіркове весілля, подивитися на те, як на Вінниччині частують гостей. Якщо дадуть можливість хазяї, почитає свої вірші. Готовий для музею Володіївецького весілля, який, напевне ж, потрібно було б створити у селі, подарувати добірку записів своїх українських пісень.
Народний депутат України пятого скликання, поет-пісняр Василь Богачук.
Літо у благородному розпалі, друзі. Благосна Петрівка. Хто у відпустці, прицілюйтесь на Володіївці. Всіх бажаючих чекаємо у гості. Всім вистачить вина і самогону. Гратиме духовий оркестр. Лунатимуть старовинні обрядові пісні. Місцевий священних вітатиме молодят –сценічних Андрія та Марію з 119-річчям їхнього весілля. На закуску, як мінімум, обіцяємо житній хліб з черені та гарний шкварок. Такий, що аж зараз слинка котиться…
Чому весілля відбувається саме у понеділок?
По-перше, це у точності відповідає історичній даті, адже одружилися молоді, нагадаю, 15 липня 1900 року. Але це, мабуть, не головне. Ми кинулися з усіма організаційними справами щодо реконструкції весілля за півтора місяці до зазначеної дати, і, виявилося, - спізнилися. Бо на неділю, 14 липня, в усій Барській окрузі вже були оплачені під оказію наявні там духові оркестри. Війна, пані й панове, а життя триває і весілля народ гуляє, і, слава Богу, діти народжуються. Тому все перенесли на понеділок. І оркестр є!
Приїжджайте, друзі!
***
На фото: виконавиця ролі дочки Лівицьких, Наталії Лівицької-Холодної поетеса, член НСПУ Руслана Мельничук; гість весілля, народний депутат України п’ятого скликання Верховної Ради, поет-пісняр Василь Богачук.
