Тримаю ніс по... блакитному вітру
З настроїв доби...
Так уже знавісніли ці рожево-голубі полеміки з нашою позою, даруйте, раком – голим задом уперед, способом уповзання начебто нами вимріяно-жадану Хевропу, що й самому захотілося втнути щось на підтримку чи швидше навіть на примітний знак протесту проти цих усяких невгамовних кольорових пристрастей. Узяв я та й поїхав до лавки фарб. Дещо повагався, одначе купив баночку примітного масляного кольору. Як бачите, яскравого небесно-блакитного барву. Кому таке може не сподобатись?
Є у мене в господарстві такий, в оточені врунистих, фігурних заростів самшиту, один не хитрий сільський самобуд – сказати б, літня купальня, на відкритому горищі котрої прилаштована 250 літрова бочка. У ній гарячої літньої пори швидко і просто таки прегарно нагрівається вода – купайся досхочу в тій даровій благодаті. А щоб регулярно поповнювати бак водою, ведуть до місткості на даху приміщення шикарні широкі… сходи. Знайшлися такі в обійсті. Я приставив їх до стінки приміщення екпальні, і вийшла майже стежка під хмари. Якщо не під небеса, то на дах – точно. На них іноді можна навіть посидіти залюбки. Самому чи з кимсь за «гутіркою». Домашня молодь лицезрів, іноді пивцем чи шашликами бавиться тут, курить. Я й попільничку поставив.
Були ті сходи зручними, бо широкі й надійні, файно припасовані, в обрамлені вічно зеленого самшиту, калини і кизилу, що розростаються поруч, але виглядали вельми непривабними, позаяк поіржавіли під атмосферними опадами. Озброївся я кісточкою і в одну мить зробив їх блакитними. Мовбито, домашніми, приватними сходами у небеса і назад. Перетворив, так би сказати, у приватну «голубу» вітальню в саду. І хоч, чесно кажучи, глухо я проти «нетрадиційщини» у людських контактах, одначе про всяк випадок, як бачите, куточок такий блакитний припасував, зрозуміло, виключно для одного, аби хто загляне в гості знав: я теж у благословенну Хевропу хочу… Якщо це такий пароль-пропуск у Західний світ. Більше того, коли треба, ще й на рожеву фарбу потратитись можу. Лиш би спокій у суспільстві був. Щоб не били поліціянти людей через вибрики кольорових.
Жарти-жартами , я просто блакитний колір люблю. Аби хто чого грішнього не подумав, змушений був написати цей пояснювальний пост, пофарбувавши сходи у саду на блакитну приманку. Одне слово, кожен з глузду сходить по-своєму: Ха-ха-ха! Ги-ги-ги!
Коли вже мова торкнулася кольорів, то був у мене такий випадок. На початку дев’яностих років минулого століття, коли з гуркотом розвалився Радянський Союз і в життя хлинули різноманітні людські свободи, у Києві, на Сінному базарі, що поблизу Львівської площі, блискавично стихійно зорганізувався блошиний ринок. Хто що мав зайве дома поніс для реалізації. Щоправда, більшість продавців з товаром з’явилися там тому, що просто не було за що купити… їсти. Починалися голодні часи стихійного капіталізму після тривалого і жахливого маршу в капіталізм. Рятувалися тим, що геть усе понесли з дому…
Якось іду поміж рядами і бачу: лежить на продаж великий… червоний ліхтар. Я мимоволі заусміхався. Подібні бачив на знаменитій паризькій вуличці Сен-Дені неподалік Сени, де цілодобово напружено працюють знамениті ексгібіціоністькі шоу-сексодроми.
Київська жіночка-продавець з Сінного ринку, вловивши мою гримасу на обличчі, тут же кинулась мало не під ноги.
-Ну купіть же, купіть. Майже даром віддаю, дуже-дуже гроші потрібні. Він же зовсім новенький…
Я знітився від несподіванки. Уголос же ж сказав:
-Навіщо він мені? Що я з ним робитиму? Відкривати бордель зовсім не збираюсь…
Блага пані вчепилася мені в руку і далі жартома не пропускає.
-Ви хоч мовчите, тільки усміхаєтесь, а хто не підійде, не за ціну справляються, а лишень відпускає масні жарти. А мені, повірте, будь-що його треба продати. У мене чоловік прикований до ліжка, немає за що ліки купити…
Одне слово, поговорили ми з тією бабусею і оточуючими продавцями такого ж напівхламу, я й кажу моїй новій знайомі:
-Якщо загорнете мені покупку гарно, аби я ніс до авто і мене народ не засміяв, то заберу. У мене є нежонатий приятель, я йому до дня народження зі смішком подарую… Ніби з натяком…
Привіз я те добро у село, заховав його в гаражі, аби домашні не побачили, а то ж заклюють кпинами. І успішно… забув про те надбання. Пройшли роки. Якось з робітниками-ремонтниками, які працювали у мене, розгрібав усе в гаражі, відшукуючи якісь інструменти, і несподівано надибав той нічний ліхтар. Чоловіки взялися мене розпікати жартами:
-Ви що тримали будинок розпусти?
-Еге ж, - кажу, - це одне-єдине, що від нього залишилося. Тому дарую його вам. А коли по-правді, то був у мене один нежонатий приятель, якому охотився вручити той ліхтар до дня народження. Але тепер він уже має у шлюбі двоє дітей. Так що ця річ мені геть без потреби. Забирайте, хлопці, задарма…
А якщо чесно, оглядини з натяками на всякі кольори мені до самої найвищої лампочки. Фарбую паркани, хвіртку, ворота в приємні мені кольори. І все заради того, лиш би був спокій у державі. І щоб поліціянти, в угоду кольоровим, більше ніколи не застосовували надмірної сили проти українців. Ось це важливо. А для спокою я й рожевим кольором можу пофарбувати бак на даху. Якщо комусь від того стане легше, буду просто радий…
До речі, пригляньтесь: кольорову обновку в саду пішла обстежувати юна киця, відгукується на найменні Нора. Котру можу віддати до привітних рук. Миле, радісне створіння шукає собі сім’ю….
- Альтернативи децентралізації енергогенерації в Україні не існує Олексій Гнатенко вчора о 15:31
- Відкриті дані: прозорість проти корупції Діана Граділь вчора о 13:39
- Способи захисту прав власника від самочинного будівництва на земельній ділянці Євген Морозов вчора о 10:45
- Власть, наука, интеллект – инвестиции в средний и малый бизнес и устойчивое развитие Вільям Задорський вчора о 04:01
- Прифронтовий Миколаїв. Яку допомогу можна отримати у місті, де лінія фронту зовсім близько Галина Скіпальська 25.07.2024 13:53
- На що дивляться інвестори? Олександр Висоцький 25.07.2024 12:22
- Де нормальний начпрод, там якісні продукти харчування Дана Ярова 25.07.2024 12:06
- Розвиток європейського ринку водню: Нові ініціативи та перспективи Олексій Гнатенко 25.07.2024 10:17
- Внесіть зміни у свій щоденний "to do list" Катерина Кошкіна 25.07.2024 09:59
- Гранти на відновлення та енергоефективність житла: можливості від Фонду енергоефективності Єгор Фаренюк 24.07.2024 21:44
- Порушення прав власника земельної ділянки внаслідок самочинного будівництва Євген Морозов 24.07.2024 19:48
- Як застосувати методи відбору постачальників НАТО у наших реаліях? Євгеній Сільверстов 24.07.2024 18:00
- Кого підтримуватиме Ізраїль під час виборів у США? Олег Вишняков 24.07.2024 13:22
- Європейська рада схвалила висновки щодо інфраструктури електромережі ЄС Олексій Гнатенко 24.07.2024 12:30
- Спільна власність чоловіка та жінки, які проживають без реєстрації шлюбу Євген Морозов 23.07.2024 19:26
- Boris Johnson: Запрошення до усвідомлення – домовлянь з РФ не буде 1882
- Суди проти рф – реалії, фантазії, міфи. Перспективи Арбітражу 299
- Як застосувати методи відбору постачальників НАТО у наших реаліях? 91
- Чому конкурентні закупівлі – це більше ніж просто вимога закону 65
- Дизайн дитячого простору 63
-
11 млрд доларів тому, кого немає. На що просила гроші Україна в Берліні
Бізнес 87043
-
У Харкові обрали нові назви для трьох станцій метро
Бізнес 11232
-
Помпео виклав своє бачення мирного плану Трампа: лендліз на $500 млрд і реальні санкції
Бізнес 9244
-
Криза мобільного зв’язку. Скільки коштуватиме подовження зв'язку під час відключень
Бізнес 5710
-
Київський підприємець почав розбирати Tesla, щоб заряджати оселі – FT
Технології 5393