Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.

До проблеми української мови у Харкові.

На питання про мовну ситуацію та ідентичність особистостей, мій один добрий сільський знайомий про це каже так:

-Що ж тут не зрозумілого? Хто як говорить, той те і є…

-Це ж як? – уточняю здивовано. 

-У людей, будьте певні, усе так,  як і у тварин. Якщо хрюкає, значить хто? Зрозуміло ж, свиня. Якщо гавкає – собака. Коли крякає – качка, коли гелгочить – гусак, а кукурікає - півень. У людей - якщо «как?» та "как?" - рузький, коли «шокає» - українець, коли через слово від людини чути «пшиязнь», або «*урва», знай що то є поляк… 

Не так давно, готуючи статтю про видатного мовознавця, всесвітньо відомого славіста, професора Гарварду і Колумбії, знаменитого вихідця з Харкова Юрія Шевельова (Хто ви, містер Шевельов?- http://www.istpravda.com.ua/…/www…/columns/2013/09/4/135757/  ), я обмовився про те, що колишня наша перша українська столиця періоду, коли там мешкав Юрій Володимирович, була геть україномовною. Йдеться, передусім, про часи Другої світової війни. Я у тій статті тоді написав, що для ілюстрації цього факту – себто, документального доказу українського Харкова, маю навіть шикарний фотодокумент. 

Одначе, коли написав стаття і почав виставляти її у Фейсбук і на сайти, де розмішені мої блоги, виявилося: світлини в комп’ютері нема, просто кудись зникла. Я все тоді перешукав, і безрезультатно. Але вам, друзі мої читачі, пообіцяв, віднайду, з’явиться фото – обов’язково покажу всім.

І ось цей гарний день прийшов. Випадково наткнувся на фотодокумент. Ось він – виставляю його. Це трофейний знімок німецького вояки, котрий конфіскували. Зроблений він швидше за все 1942 року. На ньому зображено куточок центру Харкова. Зверніть увагу, на фото видно всього лише декілька документів німецької окупаційної адміністрації, розвішаних на вулиці, фото німецького офіцера, як реклама, мабуть, фотоательє, а все інше – написи оголошень, реклама - українською, українською, і виключно нашою рідною українською мовою. Яскравий і переконливий доказ Харкова, як глибоко українського міста. 

kjuytr

До початку останньої російсько-української війни я вів на Інтернет ресурсі міжнародної радіостанції «ЭХО Москвы» свій власний блог. Якось підготувавши статтю про те, що в Україні має панувати лише одна-єдина українська мова, я ілюстрував публікацію якраз цим трофейним фото. Мовляв, дивіться московіти, як було за німецької окупації в українському Харкові – він тоді блискавично відродився національно після вашого московського душительства. Боже ж ти мій, що тоді почалося в коментарях до тієї публікації. Як вони, рашомовні, мене лишень не обзивали, якого бруду не лили. Писали петиції до керівництва редакції, з вимогою заборонити мені публікуватися. Закрити для мене «ЭХО Москвы», що, власне, згодом і сталося…

Утім, фотофакт річ уперта. 

Дивіться, оцінюйте самі, друзі, панове…

Звичайно, що я хотів би приїхати в нинішній Харків, де б спостерігалася нині точно така ж ситуація, яка склалася з вуличною рекламою у період Другої світової війни. Але напевне знаю, що подібне не трапиться до тих пір, поки там при владі будуть москофіли, різні Гепи, Допи і така ж дика шантрапа.

***

Примітка: Мораль моєї замітки, насамперед її заголовку полягає в тому, що люди не свині. Свою ідентичність, мову вони вибирають самі. Яку їм диктує душа і серце, їх високі патріотичні почуття. 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net